Глава 94. Неймовірне відчуття: говорити про лілії й не думати про зайве.

❗️Попередження❗️ Шановні читачі, якщо для вас чутлива тема смерті, радимо утриматись від прочитання глави. З турботою, команда Лиходія.

Коли вони відправились до кордону, колись три карети, стали однією. Ян Лю Ан поїхав дорогою торговців, тож їм не траплялись ні горбки, ні перешкоди. Вони їхали довго аж Сяо Юан перервав мовчання:

– Це було полем битви?

Ян Лю Ан концентрувався на управлінні конем; на момент він закляк від питання Сяо Юана, але зібрався і відповів:

– Так, паничу, це було полем битви.

Сяо Юан мугикнув і підняв занавіску. Він довго дивився навкруги, а тоді зненацька сказав:

– Можемо під’їхати поближче?

Ян Лю Ан швидко повернув напрям голови коня й направив карету до поля битви.

Поле вже не гуділо криками і звуками битви солдат – це місце було безлюдним і спустошеним. По закінченню війни тіла загиблих спалили або ж закопали прямо тут. Перехожі відчували як після всіх тих жахливих подій сама земля назавжди перетворилась на щось моторошне.

Проїхавши кілька кроків, карета наїхала на чийсь труп. Не сказавши ні слова, Сяо Юан зійшов з карети і, один за одним, захоронив рештки.

Якийсь час він йшов без цілі. Майже одразу Сяо Юан помітив нагадування про жорстокість війни: урвище з трупами. Це була настільки жахлива картина, що Сяо Юан не хотів підпускати туди Ян Лю Ана, який вже теж зіскочив з карети. Сяо Юан зробив крок і відчув під ногою твердий об’єкт.

Він очікував побачити уламок від алебарди, але нахилившись зрозумів, що це уламок дерев’яної таблички.

Сяо Юан нахилився, щоб підняти її й помітив, що на табличці були записані імена солдат і генералів Північного Королівства. Ближче до низу імена ставали все менш розбірливими.

Дерев’яна табличка, написана невідомим, вшановувала пам’ять померлих на полі бою, що ніколи вже не повернуться додому.

Сяо Юан стиснув табличку він задивився вдалину і глибоко вдихнув. Тоді він припідняв подол одягу, встав на коліна і тричі вклонився.

Сяо Фен Юе та Ян Лю Ан, що стояли за ним, переглянулись і теж встали на коліна.

Сяо Юан подумки вибачився, потім подякував бійцям і повільно підвівся на ноги та пішов у напрямку карети.