Глава 92. Трудящий чоловік ставить ставки на життя двох людей.

На поштовій станції, за сотні миль від Імператорського Міста, безпечно зустрілися дві групи людей. Вони почувалися ніби їм з душі впав камінь, переживши величезну журбу вони змогли на хвильку розслабитись.

Сяо Юан дуже поспішав, бо боявся, що Південне Королівство передумає і вишле військо в погоню за ним. Він швидко вимив руки і щоки та переодягнувся в чоловічий одяг. І ось він вже був готовий повертатися в карету і драпати звідси якнайшвидше.

Поведінка Сюе Яна викликала в нього багато підозр. Проте, він так поспішав втекти, що не було часу зупинитись і все уважно обдумати.

Після метушливих зборів, коні знову галопом понесли карету. Сяо Юан відсунув занавіску і поглянув назад: на Імператорське Місто Північного Королівства, яке все віддалялось і віддалялось. На секунду він відчув як роки, проведені там, стали йому комом в горлі; він пожалкував, що йому не вдалось підняти тост за перемогу Країни, чи побажати тисячу років процвітання.

Сяо Юан опустив занавіску. Вона остаточно відгородила його від всього пов’язаного з життям у якості північного імператора. Раптом, здалеку почувся стукіт кіньських копит. Та Сяо Юан не відсовував занавіски. Тоді вона піднялась з іншої сторони. Обличчя Ян Лю Ана, що вів карету, скривилося від люті:

– Це Ян Хе Цін.

Оскільки їх було багато, вони їхали в трьох каретах і дві інші карети теж помітили погоню і пригальмували, щоб пропустити Сяо Юана вперед.

Як не дивно, хоча Ян Хе Цін мав змогу галопом обігнати карету і перегородити їй шлях, порівнявшись, він потягнув за віжжі і їхав позаду. Він ніби боявся когось потривожити, він не намагався ні зупинити ні розвернути карету.

Так вони їхали деякий час, аж Сяо Юан запитав:

– Він сам?

– Так. – Відповів Ян Лю Ан.

Після недовгої павзи, Сяо Юан підвів погляд:

– Лю Ане, зупини карету.

– Ваша Величносте? – Ян Люан був у шоці.

– Не бійся. Я хочу йому дещо сказати. До того ж, він сам, далеко від Імператорського Міста. Навіть якщо станеться конфлікт, йому мене не спіймати.

Ян Лю Ан обдумав ці аргументи і зупинився.

Сяо Юан зробив глибокий вдих і вистрибнув з карети. Ян Хе Цін, що їхав неподалік, помітив зупинку карети і теж зупинився. Він чекав. Коли він побачив як Сяо Юан виходить, то примружився і зіскочив з коня. Він все ще тримався за віжжя, та не йшов вперед.

Їхні погляди зустрілись над запиленою дорогою з жовтої багнюки. Сяо Юан зітхнув і повільно пішов вперед.