Глава 91. Довга жіноча сукня на тілі, оплески суспільству.

Долоні Сяо Юана, що їх прикривали довгі рукави, стиснулись в міцні кулаки, нігті залишили на внутрішній стороні долоні червоні півмісяці. Він стояв, як вкопаний, і не міг вирішити обертатись чи ні.

– Панно? – наполегливо, але терпляче повторив чоловік. Рука на плечі Сяо Юана все ще міцно тримала його.

Сяо Фен Юе й Ян Лю Ан теж здивувались різкій зміні. Ян Лю Ан потягнувся рукою до місця на поясі, де висів його прихований кинджал. Сяо Фен Юе підійшов ближче і закрив собою Сяо Юана:

– Офіцере, моя сестра німа й боїться незнайомих людей. Якщо виникла проблема, запитайте мене.

Чоловік у військовій формі всміхнувся і відпустив Сяо Юана:

– Тоді, я попросив би вас, двох братів піти зі мною.

Сяо Фен Юе здивувався:

– Піти з Вами? Ми з даґе?

Чоловік завзято кивнув:

– Не хвилюйтесь, ми поставимо кілька питань і ви зможете повернутись.

Сяо Фен Юе та Ян Лю Ан переглянулись. Та що їм лишалось, окрім як погодитись?

Сяо Юан легко поплескав їх по плечах, даючи зрозуміти, що все гаразд і що вони мають повернутись якнайшвидше.

Чоловік відвів Фен Юе й Лю Ана, Сяо Юан відійшов трохи за ворота Імператорського Міста і став чекати. Раптом він почув позаду себе кроки та почув спокійний і гордий голос:

– Імператоре Північного Королівства, якої ж принизливої подоби ви набрали. Вам довелося через багато переступити, щоб врятувати своє життя.

Спочатку Сяо Юан злякався (п.р. повірте, не тільки він), та потім прийняв поразку і зітхнув. Він розпустив гульку і обернувся до мовця:

– Генерале Сюе.

Сюе Ян стояв, розслаблено опустивши руки, трохи здивований:

– Імператор Північного Королівства знає хто я такий?