Глава 89. Сяо дійсно повний туги.

Сяо Юанові знадобився деякий час, аби відійти від шоку. Тоді він усвідомив себе в покинутому храмі. Перед ним горіло багаття, а руку перебинтували чистою тканиною, просякнутою ліками.

Навкруги стояли та сиділи сім чи вісім гарних жінок – підлеглі Сяо Пін'ян.

Сяо Фен Юе та Ян Лю Ан готували кашу в казанку, що стояв у кутку храму. В іншому кутку мирно спали в обіймах одна одної принцеси Юн Нін і Сяо Пін’ян, завернуті у ковдри та покривала.

Сяо Юан звернувся до однієї з жінок з Західного Шу, яка тримала меч і сиділа, спираючись на стіну:

– Перепрошую, але чому ви всі тут?

Молода жінка відповіла чітко і коротко та попередила всі подальші питання Сяо Юана:

– Наша принцеса почула про війну між країнами та злякалась, що з вашою принцесою щось станеться. Тому вона прибула сюди. На щастя, ми зустріли охоронця на поштовій станції за Імператорським Містом. Після цього ми об'єднали зусилля, аби врятувати принцесу та Вас.

Сяо Юан подякував та схопився за голову. Він ще довго дивився в палаюче багаття. Сяо Юан намагався зрозуміти, в який момент цей захопливий сюжет пішов шкереберть.

Тоді ж він зрозумів, що з моменту, коли він перенісся сюди, дуже мало що йшло за сюжетом.

Тож Сяо Юан тримався за голову обома руками й намагався згадати, як все було в книзі.

Поки він обдумував, то прийшов до висновку, що все, що сталось до сих пір, було якось не так.

В книзі Ян Хе Цін та Сяо Пін’ян добре ладнали, їхні стосунки були по-дивному мирними. На відміну від інших дівчат у гаремі Ян Хе Ціна, провокативних та грайливих, які боролись за його увагу, підсюжет Сяо Пін’ян був про допомогу з правлінням імперією та завідування гаремом.

Якщо сконцентруватись на одному сценарії з книги, все, що сталося зараз, мало ще дивніший вигляд.

У книзі принцеси Сяо Пін'ян і Юн Нін ніколи й не зустрілися. Проте Сяо Пін'ян знала про існування такого білого місячного світла, як Юн Нін, принцеси, що її Ян Хе Цін хранив глибоко в серці. Одного разу Ян Хе Цін дивився на портрет принцеси Юн Нін, і Пін’ян просто запитала:

– Це вона?

Ян Хе Цін кивнув, не вимовивши ні слова.

Сяо Пін'ян довго вивчала портрет, а тоді прошепотіла:

– Вона прекрасна.