Глава 88. Ян і справді надійний.
Втрьох вони нишком втекли. Не зважаючи на рани та гарячку Сяо Юана, він їх не затримував.
Натомість, ця ситуація пробудила його жагу до життя, яка загорілася в ньому сильніше, ніж будь-коли.
Можливо тому, що армія Ян лише нещодавно прибула в Імператорське Місто, навколо покоїв Сяо Юана чергувало небагато солдат, тож вони змогли без проблем прослизнути.
Ян Лю Ан весь час слідкував за Сяо Юаном з невеликої відстані. Він дуже нервувався і час від часу оглядав ситуацію, затамувавши подих. Водночас із цим другий чоловік в чорному мовчки розслідував шлях. Він стояв прямо і випромінював неймовірну могутність.
Сяо Юан не міг на нього не заглядатися. Як він не гадав, Сяо Юан не міг зрозуміти, хто ж це.Сяо Юан було думав, що це Сяо Фен Юе, проте, якщо подумати, Сяо Фен Юе – ніжний та тендітний гравець на гуцині. Не важливо, наскільки сильно він хотів відплатити за доброту, Ян Лю Ан нізащо б не дозволив коханому піти на таку ризиковану місію.
Тоді ким же був чоловік, що йшов попереду? Новий друг Ян Лю Ана?
Враховуючи, що він добровільно пішов до цього палого імператорського палацу, щоб врятувати незнайомця, це був друг до смерті.
Коли трійця покинула стіни імператорського палацу, Ян Лю Ан шепнув Сяо Юанові:
– Ваша Величносте, ворота до Імператорського Міста надійно охороняються загонами Південного Королівства Ян, і деяких не впускають в місто. Я пропоную на якийсь час перечекати десь у передмісті. Вранці замаскуємося під біженців, які покинули свою домівку, так ми зможемо виїхати.
На поштовій станції¹ за Імператорським Містом чекає карета, яку я давно заготував. Якщо тільки нам вдасться вибратись з Імператорського Міста, далі все піде як по маслу.
¹поштова станція (або станційний будинок) – будівля, розташована вздовж головної дороги або торгового шляху, де мандрівники можуть відпочити та/або замінити виснажених верхових тварин на свіжих.
Який трудящий! Тебе сміливо можна назвати трудящим чоловіком! На тебе можна покластися!Сяо Юан кивнув і послідував за Ян Лю Аном і незнайомцем до зруйнованого храму в передмісті.
Напевно, через війну з храму пропали пахощі; та й монахи давно пішли, залишивши по собі лише потріскані стіни і припалі пилом статуї Будди.
Ян Лю Ан зробив крок уперед і тричі легко постукав у двері. За кілька секунд двері храму привідкрились із гучним скрипом і з-за них опасливо визирнув Сяо Фен Юе. Побачивши, що це вони, Фен Юе з полегшенням видихнув і доброзичливо відкрив відчинив двері повністю.
Сяо Юан зайшов до храму, і раптом на нього накинуласяь чорна тінь! Він зробив крок назад, але людина його не пускала.
– Хник-хник, Імперський Брате, з Вами все гаразд! – Принцеса Юн Нін обіймала Сяо Юана за талію. Від радості вона ледь не задихалась, аж занадто тішилась, і навіть не збиралася його відпускати.
Сяо Юан відійшов від переляку, легко посміявся і погладив принцесу по спині.
– Все добре, я в порядку. Ти…Так, стоп. А що принцеса Юн Нін тут робить?!!???!!!!