Глава 8. Не можна заходити в парадні двері.
Наступного ранку Хун Сю прийшла допомогти Сяо Юану вмитися та переодягнутися. Вона побачила його. Він сидів на ліжку, ніби статуя з втомленими очима й з темними колами під ними.
– Ваша Величносте? – Хун Сю була так шокована, що ледь не впустила глечик з водою.
– Га? – Сяо Юан раптом повернувся до рельності.
– Що сталося, Ваша Величносте? Ви погано спали? –схвильовано розпитувала Хун Сю.
Сяо Юан не просто погано спав, він не спав взагалі!
Він просто ніяк не міг заснути без звуку чужого дихання.
Те що він не спав цілу ніч, погано відобразилося на його тілі. Сяо Юан потер свої скроні та встав, щоб Хун Сю могла змінити його одяг.
Сяо Юан був з тих людей, котрі вміють налагоджувати свій настрій. Кляте безсоння змусило його серце відчувати бентегу, тож він вирішив відволіктись на що-небудь.
Наприклад, піти подивитися на головного героя, а потім на головну героїню, щоб зрозуміти як це - купатися в променях світла від протагоністського німбу.
Ян Хе Цін, головний герой, лікувався у імперського лікаря. Поснідавши, Сяо Юан щасливо побіг до нього.
Це було рано вранці, коли сонце ледь-ледь виднілося за небокраєм, і зима. Вітер в цю годину був дуже холодним. Всередині лікарської зали, стояв приємний запах ліків; посеред зали, за рядом шаф, наповнених усіма видами ліків, сидів лікар. Він завернувся в товсту накидку й дрімав, хитаючи головою.
Почувши шум, старий лікар підняв голову. Коли побачив, що це Сяо Юан, він впав на коліна й прокричав з повагою:
– Ваша Величність!
Як тільки старий лікар встав на коліна, його старі руки та ноги почали скрипіти, що налякало Сяо Юана настільки, що він поспішно допоміг тому підвестись:
– Де чоловік, якого прислали з в’язниці вчора?
– Відповідаю Вашій Величності, він відпочиває у внутрішній кімнаті. Він нещодавно прийняв анестетик і повинен зараз спати, – відповів старий лікар.
– Відведи мене до нього.
Старий лікар подивився на всіх імперських тілоохоронців і служниць, що послідували за Сяо Юанем і його обличчя почервоніло від збентеження: