Глава 87. Сяо й справді засмучений.
Кожна успішна людина! Повинна мати чітке бачення свого майбутнього!
Якщо є мета! Це вся мотивація, яка потрібна!
Якщо є план! Людина буде продуктивною!
У якості президента компанії! Хоч Сяо Юан і вже не асоціював себе зі словом “всевладний”, принаймні він тоді був успішним чоловіком! Все тому, що він розумів важливість погляду в майбутнє!
Оскільки Сяо Юан не міг сам спати уночі, він сидів на ліжку, схрестивши ноги. Він підпирав голову рукою і обдумував, що йому робити далі.
Сяо Юан вирішив спочатку сконцентруватись на меті поменше, наприклад: пережити цю ніч.
Цієї ночі його атакували.
Добре! Досить прагматизму! Треба просто змиритися з тим, що не можна завжди встигати за змінами!!!
Все сталося так: Сяо Юан підпирав голову й гадав думку, аж він побачив, як двоє людей в чорному ввалилися в кімнату через вікно.
Люди точно не очікували, що Сяо Юан не буде спати в таку пізню годину. Обоє підняли руки вгору і застигли, а після цього впали на землю.
…Чому вони його бояться? Хіба вони не прийшли напасти під покровом ночі? Чи це якісь нічні нападники-сором’яги?
Сяо Юан випрямив спину і оглянув чоловіка зліва, а потім чоловіка справа. Він вже збирався-но щось сказати, як один з нападників побіг на нього.
– Ви… прийшли–
Не встиг Сяо Юан сформувати речення, його обірвали, міцно затиснувши рота.
Хвилиночку! Він не збирався кликати на допомогу! Він просто хотів налаштувати контакт! Він хотів просто поговорити! Проблеми можна вирішувати комунікацією! Насилля – не вихід!
Другий чоловік зробив крок вперед і зняв маску:
– Ваша Величносте, не лякайтеся. Ми тут, щоб Вас врятувати.
Очевидно, цього Сяо Юан не очікував, та одночасно це не було чимось дивним у його парадигмі. Ян Лю Ан побачив рани по всьому тілу Сяо Юана, його очі покрились пеленою, а голос понурився: