Глава 86. Сяо й справді нещасний.

Він не знав, скільки часу пройшло, але, врешті, чоловік на ліжку ворухнувся.

Сяо Юан перетерпів біль, неспішно переодягнувся і розгладив свій одяг. Спираючись на руки, він повільно ліг назад на ліжко. Білий бинт на його руці проссяк кров’ю, рана у плоті неприємно свербіла. Коли кров висохла, тканина прилипла до тіла, і Сяо Юан вагався, роздумуючи, чи варто її здирати. Врешті, він знехтував щось робити. Йому було все одно, і голова все ще паморочилась.

Боліло все: голова, долоні, печінка, селезінка, легені, нирки, живіт, навіть серце перекачувало чистий біль.

Сяо Юан згорнувся на ліжку і схопився здоровою рукою за голову. Він хотів думати про те, що буде далі. Та він не міг, не міг нічого, окрім як сипати прокльонами в глибині серця.

До того як він перенісся, він все ще був величним, молодим і перспективним президентом компанії, але він не встиг побачити завершення будівництва помірно процвітаючого суспільства, не встиг побачити трансляцію грандіозного фіналу, не встиг побачити, як національна футбольна збірна виграла чемпіонат світу, не встиг дізнатися, як врешті-решт відбувається колапс хвильової функції, а потім ще й невиліковно захворів.

Що ж, не кожного дня переносишся в книгу, яку нещодавно прочитав. У будь-якому разі, він не закотив очі, не розбираючись ні в тому що було, ні в тому, що чекало його попереду.

Тоді, щоб вижити, він робив усе, що в його силах, аби побудувати дружні відносини.

А тепер головний герой не хоче бачити його живим.

Головний герой хотів його каструвати!!!

Сяо Юан думав, що бути живцем порубаним на шматки головним героєм – найгірший сценарій з усіх можливих. Саме тому він вирішив розбити глечик, поки на ньому не з’явились тріщини¹, і переграти сюжет на свою користь.

¹розбити глечик, поки на ньому не з’явились тріщини (破罐破摔) – ідіома, яка описує когось, хто, злякавшись поганого можливого сценарію, вирішує, що надії немає, й діє необачно.

Він і подумати не міг, що може бути гірше!!!

Сяо Юан читав оригінальну книгу. Він знав кордони терпимості Ян Хе Ціна, знав, наскільки сильна його ненависть до Північного Королівства, але він не думав, що Ян Хе Цін настільки добре приховував свою ненависть, будучи так близько.

Очевидно, в момент, коли Сяо Юан запропонував перейти до палацу Дзін Ян, Ян Хе Цін вже похоронив свою ненависть глибоко в душі, чи не так? Він і справді думав, що Сяо Юан хоче зробити з нього наложника?

Можливо, після кастрації, він хоче залишити його низьким прислужником у величному палаці головного героя. Точно так само, як він до цього змусив Ян Хе Ціна взяти на себе роль тілоохоронця.

Та й нехай. Сяо Юан все одно не знав, чого він хоче.

Він й подумати не міг, що Ян Хе Цін неправильно інтерпретує всі його добрі наміри. Це тяжке усвідомлення не давало йому спокою. Він намагався не дати гіркоті пробратися до свого серця, із зусиллям він сів, щоб налити собі води. Коли порцелянова чашка наповнилася, двері у покої різко відчинилися. Сяо Юан підвів очі, його руки затремтіли, а чашка випала і полетіла на підлогу, розбиваючись на уламки.

Що ж, виходить, сьогодні він води не поп’є.