Глава 80. Не будь надто вузьколобим.

Відповідь Ян Хе Ціна змусила Сюе Яна оступитися.

Він вже був свідком такої поведінки Ян Хе Ціна. Тоді племіннику було лише п’ятнадцять.

Того року, невелика країна, що межувала з Південним Королівством Ян на півночі, у якості демонстрації дружніх намірів, прислала у подарунок кошеня сніжного барса. Коли Ян Хе Цін та інші принци Південного Королівства Ян побачили таке прекрасне і неприборкане створіння, то одразу ж його полюбили і почали благати батька віддати його їм.

Імператор тоді не хотів віддавати барса нікому. Та він не міг просто сказати принцам “ні”, тож він пообіцяв:

– Я віддам барса тому, хто першим вполює тигра.

На той час найстаршому з принців було 17, вони всі були дуже молоді. Не кажучи вже про те, що вполювати тигра, та що там, навіть голодного вовка – дуже складна задача. Як і очікувалось, після слів батька всі і думати забули про можливіть випрости барса.

Звичайно ж, наступного дня ні один з принців навіть не заїкнувся про кошеня. Одначе, сім днів потому, Ян Хе Цін зник.

Імператорський палац поринув у хаос. Хтось знайшов у кімнаті Ян Хе Ціна  книги про полювання і мисливські знаряддя. Імператор негайно вислав солдатів на пошуки у глибокому лісі біля столиці.

Ян Хе Ціна знайшли у гірському струмку. Він був з ніг до голови у синцях і ледве дихав, але поруч із ним, лежало тіло молодого тигра.

Сюе Ян пам’ятав як, коли він пішов провідати племінника, той був перемотаний марлею і бинтами, майже повністю вимащений ліками. Ігноруючи поради слуги, він стояв перед кліткою барса. Він не зводив очей з гордого і прекрасного звіра навіть на секунду.

Коли Ян Хе Цін почув кроки Сюе Яна, він обернувся, його очі широкі від захоплення. Сюе Ян легко розпізнав у цьому погляді неприховану радість і Ян Хе Цін голосно, ніби проголошуючи на весь світ ствердив:

– Дядьку, він мій.

Ілюстрація від нашої команди. Ілюстраторка: Тао.

Ян Хе Ціну було п’ятнадцять років.

Ще в п’ятнадцять Ян Хе Цін ризикнув життям заради того, чого бажав. Нікому не вдалось його зупинити. Тепер, коли він вже виріс, як Сюе Яну зупинити його тепер?

Ян Хе Цін ще раз віддав честь. Зі сторони це виглядало як жест поваги, але, насправді, це був ультиматум Сюе Яну.

Сюе Ян дивився услід Хе Ціну, який впевнено йшов до Сяо Юана. Тоді, він раптом дещо згадав і вигукнув:

– Зачекай.