Глава 79. На півдні гори не літають дикі гуси.

Сяо Юан довго стояв на колінах у снігу. Тепло його тіла розтопило трохи снігу, що ліг йому на плечі і комір, після чого вітер перетворив усю цю воду на холодний твердий лід. Коли він вже більше не витримував, Сяо Юан почув звук кінських копит, що ставав все гучнішим. Він підняв голову, і вітер, змішаний зі снігом вдарив у його обличчя. Як Сяо Юан не намагався, він не зміг розгледіти знайомий силует.

Ян Хе Цін не хоче його бачити?

Побачитися з ним так огидно?

Ні, точно ні. Він не вартий викликати огиду в Ян Хе Ціна.

Саме так. Ян Хе Ціну на нього абсолютно начхати. Навіть коли Сяо Юан прийшов здатись, Ян Хе Цін не стане заморочуватись і особисто приходити.

Куточок губ Сяо Юана викривився в гіркій усмішці.

Чого ж він чекав? Невже він чекав, що Ян Хе Цін проявить доброту з огляду на те, що вони вдвох пережили? Можливо, для Ян Хе Ціна усе, що він робив, нічого не вартувало. До того ж він знав, через яке приниження Ян Хе Ціну довелося пройти, поки він жив у Північному Королівстві. В серці Хе Ціна жила ненависть; звідки ж там взятись місцю для чогось іще?

Навіть не зважаючи на те, що він розповів Хе Цінові про своє минуле життя, можливо, глибоко в серці він залишався для Ян Хе Ціна молодим правителем Північного Королівства: правителем держави, яка зруйнувала його вітчизну; правителем держави, який полонив його в якості наложника. Знаючи самітню натуру Ян Хе Ціна, можливо, близькість, яку він показав Сяо Юану, була маскою, щоб зберегти життя. Мабуть, Ян Хе Цін нанавидів його так само, як і в оригіналі.

Звук коней, що спинилися біля нього, вирвав Сяо Юана з думок. Заступник генерала прошепотів щось до Сюе Яна, після чого той під’їхав ближче і вдарив замерзлі руки Сяо Юана батогом.

Вмить державна печатка, мапа і бризки крові полетіли на сніг. Сяо Юан зробив несамовитий вдих, намагаючись утримати схлипування в горлі.

Побачивши, що Сяо Юан не набрехав, заступник генерала зліз з коня, підняв із землі печатку і мапу та передав їх Сюе Яну:

– Генерале Сюе, підтверджую, що тут ніякого обману.

Крижаний погляд Сюе Яна затримався на Сяо Юані, потім він кивнув заступнику генерала і повів війська до Імператорського Міста.

Сяо Юан тяжко йшов за кавалерією Південного Королівства Ян до Імператорського Міста Північного Королівства. Його руки були прив’язані до коня, який напів тягнув його, за віжки. Холод вп’явся у м’язи і шкіру Сяо Юана, а очі застилав туман. Він надто втомився, щоб встигати за конем. Він хитався, і в якісь моменти кінь волік його по снігу. Від постійного тертя його зап’ястя почали кровоточити.

Армія Південного Королівства Ян велично вступила до Імператорського Міста Північного Королівства, проголошуючи повну анігіляцію його багаторічній історії.

Раптом роздався звук кінських копит, що швидко наближались зі сторони тилу. Сяо Юан підняв голову, знайомий силует замайорів у полі його зору: силует зі срібним списом, червоним кутасом і могутнім мечем. Він тримався рівно, з гідністю – все, як описано в книзі.

На мить усі думки покинули Сяо Юана. В ньому не лишилось ні страху, ні паніки, ні відрази. Коли він дивився на Ян Хе Ціна без боязні, він бачив сумну, але дивовижну картину.

Ян Хе Цін обернувся і зліз з коня. Він швидко закрокував до Сяо Юана. Раптом якийсь вершник перегородив йому дорогу.