Глава 78. Минулої ночі, в маленькому будинку, повіяв весняний вітер.

Чоловік, напевно, довго чекав. Його одяг промок від снігу, а на його плечах ще був шар інею, він прикривав рот і раз у раз кашляв. Він нагадував висохлу гілку, яка може зламатися в будь-який момент.

Сяо Юан зробив крок уперед, його голос стрибнув від здивування:

– Євнух Чжао, чому... чому... ти ще не втік?

– Ваша Величносте, – голос євнуха Чжао був хрипкий, в ньому чулась вага життєвого досвіду, – Імператор залишається, як цей старий раб міг втекти?

На мить Сяо Юан відчув зворушення і запросив євнуха Чжао швидше увійти до палацу.

Євнух Чжао побачив стан одягу Сяо Юана і ринувся поправляти його. Як не крути, вбрання імператора складно одягнути самотужки. Євнух Чжао опустив голову і поводився як завжди, ніби сьогодні був звичайний день.

Сяо Юан глибоко вдихнув і запитав:

– Євнух Чжао... ти звинувачуєш мене? Звинувачуєш в тому, що я тебе не послухав?

– Ваша Величносте, цей раб старий, дуже старий. Він не пам’ятає, що він сказав, щоб так занепокоїти імператора, – сказав євнух Чжао.

Сяо Юану, ніби кістка стала поперек горла, він кілька разів починав щось бурмотіти, але, зрештою, не зміг нічого сказати.

– Ваша Величносте, зачекайте, Ви справді хочете…

Перш ніж він встиг закінчити речення, євнух Чжао сильно закашлявся. Кашель звучав глухо і моторошно, неначе він застряг у грудях.

Сяо Юан машинально погладив його по спині. Це так здивувало і злякало євнуха, що той спробував його зупинити.

Безрадний, Сяо Юан забрав руку і тихо сказав:

– Так, єдине, чого я бажаю, це щоб солдати Південного Королівства Ян не чіпали мирне населення Імператорського міста. Євнух Чжао, не треба тобі тут залишатись.

Євнух Чжао одразу ж згорбився, він став як залишки вугілля від вигорілого вогнища. За якийсь час він попросив тремтячим голосом:

– Ваша Величносте, дозвольте старому рабу востаннє зібрати Ваше волосся, як коли Ваша Величність були дитиною.

Сяо Юан кивнув, притягнув дерев'яний стілець і сів. Посеред безладу спальні було складно знайти сіру стрічку для волосся. Коли євнух Чжао знайшов її, то вправно зав’язав волосся Сяо Юана. Він видихнув з полегшенням і виглядав так, ніби виконав дуже важливу місію. Зітхнувши з полегшенням, євнух Чжао став навколішки і вклонився, після чого розвернувся й вийшов із палацу.