Глава 73. Пробачте, але головний герой робить все, що йому заманеться.

Війна лютувала з листопада по січень.

У січні дороги повністю замело товстим шаром снігу і вдарили сильні морози.

Сяо Юан спочатку думав, що солдати Південного Королівства Ян не зможуть витримати мороз, та чим довше йшла війна, тим сміливішими вони ставали. Натомість дух Північного Королівства занепав. Причиною цьому були напівпусті амбари, що тільки пустішали через безперервну війну. Сяо Юана ще очікував крах.

Група, що їй доручили доставити військові раціони, постраждала і була зметена лавиною.

Коли далеко, в Імператорському Місті, до Сяо Юана дійшли новини, він був у розпачі. Він вдарив кулаком по трону з такою силою, що кісточки почервоніли.

Міністр, що доповідав, впав навколішки і закричав:

– Ваша Величносте, не хвилюйтеся! Генерал Сє Чуньґуй вже виїхав за другою партією провіанту для фронту!!!

Сяо Юан нічого не відповів. Він міцно стис пальці, підніс руки до рота і прикусив кісточки. Коли він відчув біль, він усвідомив, що його руки кровоточили.

В книзі через те, що зрадницькі чиновники відрізали постачання провіанту, Лі Удіну довелось зрадити країну. Цього разу Сяо Юан особисто все контролював і раз у раз перевіряв, аби пайків вистачало і їх постачали без затримок.

Та врешті, небеса перемогли.

Сяо Юан знову прикусив кісточки, смак крові просочився крізь уста.

– Нам необхідно доставити другу партію і треба вийти їм на зустріч.

В той самий момент Лі Удін у бойовому вбранні самотньо сидів у наметі та дивився на карту. Він нахмурився і роздумував. Декілька заступників зайшли до палатки у супроводі холодного снігу і сильного вітру. Нє Ерові першому урвався терпець. Він зробив крок уперед і з тривогою запитав:

– Генерале, їжі мало і, кажуть, підкріплення затримується. Як нам битися, якщо ми з голоду помираємо?

Лі Удін відклав мапу і поглянув на солдатів важким поглядом, його брови вигнулись в формі ієрогліфа Сичуань¹:

– Скільки ми протримаємось на пайках, що в нас є?

¹Сичуань (成川) – назва провінції в Китаї. Тут мається на увазі, що Сяо Юан нахмурився так, що його брови фізично нагадували формою ієрогліф.

– День чи два, – відповів Нє Ер.