Глава 72. Пробачте, але протагоністський німб робить все, що йому заманеться.

В книзі Сє Чуньґуй був останньою краплею гордості та останньою ниткою військового духу Північного Королівства.

Дев’ятнадцятирічний юнак зі своїми наполегливістю, пристрастями та переконаннями.

Це наполегливість, котра не дозволяє сильному ворогу вторгнутися на територію країни, навіть якщо в результаті він буде розтоптаний тисячами військових коней. Сяо Юан знав, що, незважаючи на те, що країна була захоплена, тримати Сє Чуньґуя на передовій ще гірше, ніж убити його.

Більше того, якщо вони вирішать проблему варварів на північному кордоні, вони, безсумнівно, стануть ще більш агресивними. І до того часу, як Південне Королівство Ян відправить свої війська на битву, можливо, Північне Королівство зіткнеться з ситуацією, в якій ворог буде атакований з обох боків.

Сяо Юан заплющив очі і на деякий час задумався. Зрештою, він зітхнув і повільно підняв голову.

– Вставай.

Сє Чуньґуй не підкорився цьому наказу, він продовжував стояти навколішки на землі:

– Ваша Величносте!

Сяо Юан гнівно ляснув стільцем і підвівся.

– Вставай! Веди війська до північного кордону і відвоюй місто. Яка неповага до влади, щоб поводитися з нами, як з розбійниками! Переконайтеся, що ви вб'єте їх усіх! Змусьте їх благати про допомогу предків! Щоб у наступному житті вони не наважилися прийти до Північного Королівства!

Серце Сє Чуньґуя затремтіло, а очі засяяли.

– Дякую, Ваша Величносте!

Коли Сє Чуньґуй пішов, Сяо Юан повільно сів, прикриваючи руками груди, що боліли. В його очах виднілись нотки розчарування, наче він збожеволів після того, як зробив усе можливе. Він дістав з рукава дерев’яну коробочку, всередині якої спокійно лежали дві шпильки, одна червона, а інша біла.

Ілюстрація від нашої команди. Ілюстратока: Mortem.

– Чому завжди так… – пробурмотів Сяо Юан тихим і покірним голосом.

У серці Сяо Юана звучали занепадницькі голоси, які відповідали на це питання, але він не бажав їх слухати, жодного слова.

Північне Королівство було підготовлене заздалегідь, і, отримавши військовий наказ, Сє Чуньґуй зміг виїхати вже наступного дня. Йшлося лише про те, щоб змінити пункт призначення з Південного Королівства Ян на Північний кордон Північного Королівства.

У темному місячному світлі у військовому наметі Лі Удін покликав Сє Чуньґуя випити з ним вина.