Глава 62. Лист, що тримає стовп¹.

Деякі люди були щасливими, деякі – сумними.

Було очевидно, що Лі Удін має зайняти пост Величного Генерала, але в палаці Уніна ван’є збиралися хмари.

Молодий імператор обіцяв Уніну ван’є, що передасть пост генерала його близькому другові, але зараз, ні з того ні з сього, він змінив думку і змусив Уніна ван’є пройтися тонким льодом.

В темряві ночі у ванфу Унін ван’є і його радник обговорювали цей інцидент:

– Ван’є, Південне Королівство Ян таємно вислало війська Вам на допомогу. Для головної події, що стосується повстання, потрібно зробити блискавичне рішення, не можна зволікати.

Унін ван’є стиснув лоб рукою і зітхнув:

– Але імператор не покидає імператорського палацу. Днями і ночами він…

Його радник прошепотів:

– Ван’є, за кілька днів імператор точно вийде з імператорського палацу.

Унін ван’є здивовано поглянув на нього:

– Чому?

Радник наблизився до вуха Уніна ван’є, тихо щось пробурмотів, а потім вголос сказав:

– Це залежить від того, що хоче зробити ван’є.

– Не думаєш, що надто раптово піднімати повстання саме зараз?

– Ван’є, Ви так довго готувались, як це може бути раптовим рішенням? До того ж, останніми днями темперамент імператора різко змінився. Він більше не обрізаний рукав, він віддав титул генерала Лі Удінові. Хіба це не знак для Вас? Ван’є, зараз не можна вагатися.

Унін ван’є кивнув, його очі блищали суворістю й рішучістю.

…

На третій день після призначення Лі Удіна Величним генералом старий генерал Сун відійшов у вічність.