Глава 59. Звісно ж, я обираю затаїти образу.

Лі Удін повернувся до військового намету. Сяо Юан, що сидів, схрестивши ноги на повсті¹, поглянув на нього:

– Що сталося?

¹повсть – текстиль, що виробляється з шерсті способом валяння.

– Декілька солдат затіяли бійку. Ситуацію вже владнали, – відповів Лі Удін.

Сяо Юан кивнув:

– Добре. До речі, де генерал дармоїд²?

– Ваша Величносте, Ви питаєте про Фань Туна?

– Так, так, Фань Туна.

²Тут авторка використовує гру слів, оскільки ім’я генерала Фань Тун (范统) співзвучне слову дармоїд (饭桶).

Довірений помічник Уніна ван’є зараз другий кандидат на пост генерала.

Лі Удін відповів:

– Генерал Фань не часто буває в бараках.

Сяо Юан неохоче підтримав голову рукою. Саме тому його думки були заплутані: якщо, як і в книзі, він віддасть звання Фань Туну, солдати Північного Королівства ставатимуть все більш пригніченими і поступово втратять бойовий дух.

Проте, якщо звання отримає Лі Удін, той, хто, найімовірніше, зрадить державу, коли прийде час, Північне Королівство потрапить у пастку. Ніби птах у клітці, черепаха, що замкнена у власному панцирі, королівство буде розтоптане копитами кінноти Південного Ян.

Побачивши, що Сяо Юан нічого не говорить, Лі Удін сів прямо, поклав руки на коліна і терпляче чекав.

Раптом ззовні долинули захоплені крики натовпу і перервали потік думок Сяо Юана. Він підняв голову, щоб запитати:

– Що там відбувається?

– Хтось виграв у змаганні.