Глава 58. Звісно ж, я обираю його пробачити.

Один із солдатів поцікавився:

– А хіба імператор не був завжди байдужим до бараків? Чому він раптом прийшов сьогодні?

Інший солдат з гострим обличчям і вузькими очима всміхнувся й відповів:

– Дурень ти. Генерал Сун тяжко хворий. Звісно ж, імператор прийшов, щоб оцінити ситуацію щодо поста генерала.

– Пост генерала мусить відійти генералові Лі, – відізвався хтось.

Гостролиций солдат торкнувся підборіддя:

– Я так не думаю. Врешті, близький друг Уніна ван’є – це… кхе…

Зрозумівши, що він ледь не сказав те, чого не слід, гостролиций солдат кашлянув і замовк.

Декілька солдат вийшли з військового намету і збиралися йти до місця проведення змагань, як раптом побачили перед наметом імператорського охоронця.

Імператорський охоронець був одягнений в темний одяг з чорним орнаментом. Його брови за формою нагадували мечі, очі були ніби зорі – їх не можливо було проігнорувати. Солдати подумали про імператора і не могли не почати витріщатися ще сильніше.

Окинувши його поглядом, гостролиций солдат раптом зупинився і вилупився прямо на Ян Хе Ціна. Трохи згодом він вилаявся:

– Цей сучий син, це ж…

Сказавши це, гостролиций солдат зробив крок вперед і схопив Ян Хе Ціна за лацкан. З його рота долинув дивний звук:

– Йо йо йой1, хіба це не Ян Хе Цін?

1Йо (呦) (в офіційній транскрипції /ю/) вигук, що передає подив.

Всі інші були шоковані, тому підійшли ближче:

– Нє Ер, що ти робиш? Це людина Його Величності.

– Хуй там, яка ще людина імператора? Він з Південного Королівства Ян, – Нє Ер глузливо усміхнувся.