Том 3. Зрештою, усе було заради пошиття весільної сукні для когось іншого*. Глава 55: Підслуховувачі

Ілюстраторка: nekromi

Після повернення до своєї кімнати, Чжан Ченлін крутився в ліжку, неспроможний заснути.

Тіні дерев лягли на вікно. Надворі шумів вітер.

Раніше, ночі можна було описати місяцем, що зійшов над верхівками верб і тінями дерев, які кружляли в танці. Проте цього разу все радше перетворилося на перевертнів і бісів, що хижо вишкірили зуби.

Чжан Ченлін  усівся, і почав повторювати римовані правила, хитаючи головою вперед-назад. За цю звичку його хтозна скільки раз лаяли.

Пан Вень казав, що його декламація із запинаннями ні на йоту не наблизила б його до реального прогресу. Тоді як шифу був ще більш відвертим. Кілька простих реплік однозначно повинні засвоїтися після того, як ти їх зрозумієш і декілька разів повториш. Однак він ще ніколи не зустрічав людини, якій було б важче запам’ятати римовані правила, ніж «Чотири книги в П’ять канонів*», це було новою межею бездарності.

四书五经 sì shū wǔ jīng «Чотири книги і п’ять канонів». Добірка визначальних творів конфуціанства, яка протягом століть була частиною державної навчальної програми й державних іспитів Китаю. «Чотири книги» — «Велике вчення», «Вчення про середнє», «Бесіди і судження», «Мен-цзи»; «П’ять канонів» — «Книга пісень», «Книга історії», «Книга обрядів», «Книга змін», «Хроніки Весен та Осеней».

Незабаром у думки Чжан Ченліна увірвався факт того, що пан Вень і його шифу обидва пішли, а отже він залишився зовсім один у великому гостинному дворі. Ця думка змусила насторожитися, оскільки незрозуміла впевненість, що щось має статися, вже пролізла йому в голову. Він нервово засмикнув балдахін над ліжком, перш ніж натягнути ковдру на голову... Так, ніби таким чином він буде у безпеці (хто знає, що в нього було тоді на думці).

Він все чекав і чекав прислухаючись до кожного звуку із сусідньої кімнати його шифу, який би свідчив про повернення чоловіка. Звісно, Чжан Ченліна якось не бентежило те, що із вміннями Чжоу Цзишу, він нічого не почує, навіть коли той повернувся б.

Таким чином Ченлін, як той наляканий зайчик, провів половину ночі в очікуванні найгіршого. Та зрештою, він за весь час так нічого й не почув. Коли ж силі тяжіння між його верхніми та нижніми повіками стало надто важко протистояти, Чжан Ченлін усе ж заснув.

Розплющив очі він тільки наступного ранку, коли метушня інших відвідувачів гостинного двору розбудила його.

Чжан Ченлін підірвався з ліжка і кинувся до кімнати Чжоу Цзишу, щоб тільки з розчаруванням виявити, що ковдра та подушка його шифу холодні. Двоє чоловіків були відсутні всю ніч і досі не повернулися.

До Ченліна зайшов працівник гостинного двору привітатися, але той чомусь вирішив, що це гарна нагода покинути кімнату. Не маючи іншого варіанту, він спустився вниз, щоб поснідати.

Чжан Ченлін був пригнічений і вважав себе нікчемою. Розмірковування завели його до думки, що як це так, він — юнак, якому було близько шістнадцяти й штани якого з кожним днем ставали все коротше, і який досі не добився жодного прогресу в тренуваннях.

Спершу дядько Лі врятував його життя. Потім він зустрів шифу, який супроводжував його до Тайху, де він залишився з дядьком Чжао, перед тим як останній привіз його в Дунтін. І тоді він зустрів свого шифу знову...

Здавалось, ніби куди б він не йшов, що б не робив — завжди лише безглуздо слідував за іншими. Він ніколи не діяв на свій власний розсуд.

Чжан Ченлін розсіяно жував булочку, вперше серйозно задумавшись про те, що йому робити зі своїм життям.

У цей момент зі входу в гостинний двір донісся гомін.

З булочкою в зубах Чжан Ченлін повернувся, щоб подивитися що ж відбувається…І застиг в заціпенінні на своєму місці з іншими присутніми.