Глава 52. Це піклування, напевно, видається дивним.

Їх обох з повагою прийняли в головному залі маєтку ван’є і за кілька хвилин до них вийшов молодий чоловік, одягнений в парчу.

Унін ван’є став на коліна і віддав честь:

– Ваша Величносте, з якої причини Ви вшанували Вашою Імператорською присутністю мій скромний дім?

Скромний… скромний дім?

Сяо Юан озирнувся навколо.

Добре, як скажеш.

Сяо Юан не хотів відходити від теми:

– Я хочу позичити гроші.

Унін ван’є подумав, що погано розчув:

– Позичити… що?

– Гроші.

Думки в голові Унін ван’є змінювалися зі швидкістю світла.

Що імператор має на увазі? Він робить це навмисне, намагається його перевірити? Чи він просто потішається? І позичити гроші? Позичити? Імператору взагалі потрібно використовувати це слово? Скільки взагалі він хоче позичити, 10 000 лян¹ вистачить? Навіть якщо він збере подібну суму, це все одно трохи вдарить по його гаманцю.

¹Лян (两) – міра ваги, яка дорівнює 50 грам.

– Ваша Величносте, що Ви маєте на увазі? Навіщо Вам їх позичати? Скільки Вашій Величності потрібно? – насторожено спитав Унін ван’є.

– Доволі багато.

Серце Унін ван’є почало обливатись кров’ю: “Чи можливо, що десяти тисяч лян не вистачить?”

– Сто лян.