Ілюстраторка: nekromi
— У ті часи Жун Сюань, я, та ще декілька людей були юними. Переповнені амбіціями, ми притягувалися один до одного, я б сказав, як птахи одного польоту. Наша невелика компанія часто збиралася, щоб обмінятися досвідом та випити вина. Поміж усіх Жун Сюань найкраще володів ґунфу, а також був одним з найкмітливіших. Одного дня, після кількох чарок його раптом охопили емоції: він заявив, що, народившись чоловіком у цьому світі, має досягти чогось великого. Якщо ж ні, чи не буде смерть у невідомості жахливою втратою?
Чи то через його ослаблений стан, чи то через те, що ті події відбувалися ще бозна-коли, але щоб усе пригадати Лун Цюе треба було докласти чималих зусиль. Віниговорив у болісно повільному темпі з великою кількістю пауз. Настрій Є Байї не можливо було прочитати. Вень Кесін, однак, затих. Він захоплено слухав голос оповідача з рідкісною для нього концентрацією.
— Жун Сюань сказав, що у величезному та багатогранному світі ушу, — старий продовжував, — кожна школа цзянху мала власні родові техніки, в яких були свої переваги й недоліки. Кожне десятиліття або століття мав з’явитися талановитий геній, що стане найшанованішим майстром покоління. Хуашань, Куньшань, Цаншань тощо, були засновані таким чином. На жаль, послідовники цих геніїв часто не були такими ж винятковими, адже знали тільки як повторювати техніки попередників. Отже, кожне покоління, що приходило після, ставало все гіршим і гіршим. Це призводило до занепаду і, з часом, неминучої загибелі школи. Прикро, що кожен великий клан бойових мистецтв, який існував, надавав стільки значення встановленим традиціям, тільки тому, що це були їхні власні традиції. Оскільки вони ставилися до своєї дрібки знань про ґунфу як до скарбу, що треба заховати на дні скрині якомога далі від зацікавлених очей — хто його знає скільки божественних технік були загублені з часом. Жун Сюань вважав саму концепцію «шкіл» дурною…
Почувши це Є Байї не стримався і холодно пирхнув:
— Взагалі-то, це були мої слова. Цей малий негідник лише повторював їх за мною, наче папуга. Той, хто пишається походженням із так званої «школи ґунфу» — нікчема. Не треба навіть дивитись, аби зрозуміти його сутність. Вони можуть опанувати лише те, чого їх вчать, і бути вправними лише в тому, чому вони вчились. Що ж тоді відрізняє їх від дресированих мавпочок? Стосовно «божественних технік», хіба їх не створили самі люди? Вони розбивають одне одному черепи через якусь, написану іншими, рідкісну книгу. І все для того, щоб у результаті задовольнятися крихтами чужих думок, а потім встановити ці клаптики за золотий стандарт. Скажи мені, чи це тому, що так звані майстри, народились із подвійним мозком, чи через визнання того, що самі вони народилися без жодного?
Слухаючи це, Чжоу Цзишу не зміг стримати сміх. Хто ж знав, що Є Байї одразу витріщиться на нього.
— Чому ти смієшся? — огризнувся чоловік у білому. — Ти й сам результат жахливого вчення цього блазня, Цінь Хуайчжана.
Почувши це, Лун Цюе довго мовчав.
— Шановний старший, ви справді надзвичайно особливий, — промовив він через деякий час, а потім продовжив розповідь: — Урешті-решт, у Жун Сюаня з’явилась ідея. Усі ми погодилися таємно викрасти родові рукописи наших кланів, аби зібрати їх в одному місці. Згодом ми збудували Арсенал, де могли б детально вивчити ці записи та створити техніку, що поєднувала б усю їхню силу. Я особисто виготовив механізм для захисту цього місця — легендарну Скляну броню. Коли всі її частинки об’єднаються, буде потрібен ключ, аби відкрити сховище. Ми розділили фрагменти Броні між собою, а ключ довірили пані Жун.
Є Байї знову втрутився.
— Ти кажеш, що ви прагнули об'єднати найкращі техніки усіх кланів? З боку Жун Сюаня це було повною нісенітницею: у цьому світі переваги та недоліки взаємозалежні. Чи зможете ви коли-небудь поєднати Діамантову Долоню* з Шипами Емей*? Чи зможете ви коли-небудь змусити міцного чоловіка втиснутися в спідницю крихітної дівчини? Це проста логіка, яку здатні збагнути навіть діти. Якщо вам зрозуміла суть бойових мистецтв, ви можете черпати знання з листя й пелюсток, що пролітають і падають, з припливів та відпливів. Якщо ж ні, — то вкрадіть хоч усі стародавні фоліанти у світі, але ви все одно не будете кращими за простого переписувача книг.
金刚掌 є різновидом жорсткого ціґун, який використовує силу долоні, щоб вразити супротивника.
峨嵋刺 Це пара металевих стрижнів з гострими кінцями, які використовуються для завданя ударів. Зазвичай вони кріпляться на персні, який носять на середньому пальці, що дозволяє їм обертатися й виконувати складні маніпуляції.
Лун Цюе не відповідав, лише протяжно зітхнув.
Серед небагатьох присутніх, можливо не всі здогадувались, однак, Чжоу Цзишу точно знав, що в цзянху крадіжка рукописів свого клану або розкриття родових технік стороннім особам категорично заборонені. Він нарешті зрозумів, чому Чжао Цзін ще в молодості був вигнаний зі своєї школи.
— Ця ваша «компанія», про яку ви говорите, — він не втримався від запитання, — чи не була вона сформована молодими людьми з П'яти Кланів? Такими як Чжао Цзін, Ґао Чун, Шень Шень та іншими з їхнього покоління?
Це, безумовно, пояснило б, чому пан Ґао так мало говорив про Скляну броню. І чому він до кінця пояснював усе геть розпливчасто.
Лун Цюе кивнув, похмуро усміхаючись.