Ілюстраторка: omint
— Моє прізвище Чжан, повне ім’я — Чжан Ченлін.
Хлопчина опустився на землю, а його кругленьке обличчя потемніло всіма відтінками чорноти… Незважаючи на те, що одяг Чжан Ченліна був порваний та брудний, парча, з якої він був виготовлений, на вигляд була досить дорогою. Прості люди таку точно не могли б собі дозволити.
— Чжоу …
Він замовк, розмірковуючи, як краще назвати цього чоловіка, який взагалі-то був схожий на звичайного волоцюгу.
— Просто клич мене дядьком, — безцеремонно сказав Чжоу Цзишу.
Чжан Ченлін не дуже успішно видавив із себе усмішку та опустив голову — перед очима була лиш укрита пилом та соломою підлога храму. У цей момент його серце огорнула важка розгубленість: такий прекрасний вечір в одну мить перетворився на сповнений горя кошмар… Ані серце, ані розум не встигали за цим стрімким розвитком подій.
Ґу Сян пробурмотіла:
— Чжан Ченлін? Ім’я здається напрочуд знайомим.
— Ваш батько випадково не пан Чжан, голова селища Нанхе? — запитав Чжоу Цзишу.
Ґу Сян на цих словах завмерла, а потім враз випалила:
— Ти син Чжан Юйсена?
Вона анітрохи не приховувала свого здивування, а по виразу обличчя можна було чітко прочитати: «І як у Чжан Юйсена міг бути такий нікчемний син?»
Чжан Ченлін, помітивши реакцію дівчини, ще нижче опустив голову та стиснув кулаки, простягнувши руки вздовж тіла.
Чжоу Цзишу одразу ж поспішив зупинити цю вбивчу силу духу Ґу Сян. Він уже зрозумів, що та любить висловлюватися вкрай грубо та рідко зважає на почуття інших, а тому, тихенько прокашлявшись, мовив:
— Ой, а я одразу й не впізнав, перепрошую за неуважність, дуже перепрошую…
Як боби сипляться з мішка, так і Ґу Сян почала засипати бідного Чжан Ченліна запитаннями:
— Твій батько досить відомий... Ми прибули сюди лише днем раніше, але вже дещо чули про нього. Кажуть, що за молодості він був надзвичайно здібним та розумним, а останніми роками, побудувавши щасливу сім’ю та велике господарство, оселився в цих краях. Він ніколи не сував носа в чужі справи, а в селищі завжди було мирно та спокійно й ніхто не створював зайвого клопоту служникам порядку. Кому ж потрібно переслідувати сина такого хорошого чоловіка посеред глибокої ночі?
У тоні Ґу Сян була певна байдужість та навіть презирство. Літня жінка, яка весь час стояла поруч та слухала все, враз незадоволено сказала: