Ілюстраторка: nekromi
Пітон виявився навіть вищим за Чжоу Цзишу. Він різко і з надзвичайною швидкістю кинувся в атаку, націлившись розкритою пащею прямісінько на горлянку Цзишу.
Тієї ж миті чоловік відкинув Чжан Ченліна в кут і сам швидко присів. А тоді оголив свій меч і замахнувся ним на шию звіра.
Коли лезо зіткнулося з потилицею гігантського пітона, полетіли іскри, але шкіра рептилії навіть не подряпалася.
Істота викинула хвіст, на волосину оминувши плече Чжоу Цзишу — удар, що, напевно, зламав би йому шию, якби він не встиг ухилитися. У повітрі пролунав гучний «дзвін», коли хвіст змії приземлився на землю, розкидаючи скрізь уламки каміння та пісок.
Приголомшений, Чжоу Цзишу відступив на три кроки назад: він зрозумів, що якби зараз у його руках був не меч Байї, а будь-який інший, то лезо ще від першого удару розлетілося б на друзки.
Ілюстрація від нашої команди. Ілюстраторка: Moon Prince
Щось тут було не так.
У голові Чжоу Цзишу промайнула думка: коли рептилія накинулася на нього з роззявленою пащею, він не відчув запаху крові! Такі звірюки зазвичай харчуються сирим м’ясом, тому відсутність відповідного запаху насторожувала.
Чжан Ченлін згорнувся калачиком у кутку, тихо спостерігаючи за усім, що відбувалося.
— Шифу, — раптом вигукнув він. — Ця змія, здається, несправжня!
Щойно хлопець заговорив, великий пітон смикнувся й, зашипівши, повернув до нього голову.
Але Чжан Ченлін уже не здавався таким наляканим. Хлопчина зірвався на ноги — не забувши струсити пил зі штанів — і вказав на чудовисько, що поїдало його жадібним поглядом.
— Шифу, поглянь! А зміюку зробили так, що від справжньої годі й відрізнити…
Не встиг Ченлін договорити, як гігантський пітон ударив знову.
Виявивши, що змія несправжня, той, хто ще кілька хвилин тому був ладен помочити собі штани, тепер почав поводитися вкрай легковажно. Чжан Ченлін чомусь вважав, що несправжні зміюки їсти людей не стануть.
Чжоу Цзишу не знаходив слів. Яка різниця: тебе просто розчавлять чи спершу розчавлять, а потім з’їдять?
Але він все ж не міг просто стояти осторонь і спостерігати як малий нахаба шукає собі смерті.
Він підскочив у повітря, як орел, що розправив крила, і кинувся на змія. Поціливши ногою у голову чудовиська, Цзишу зумів відбити атаку.