Ілюстраторка: nekromi
Їхня невеличка група слідувала за Є Байї крізь лабіринт гірських стежок. Невдовзі вони нарешті зайшли до лісу.
За кілька кроків Цзишу несподівано охопила тривога. Він не розумів, де саме чатувала небезпека, проте дуже чітко відчував її наближення.
Невпинний балакун Вень Кесін теж замовк. Навіть обличчя Є Байї спохмурніло: він на мить зупинився, а тоді, сповільнивши крок, продовжив свій шлях із надзвичайною обережністю.
Чжан Ченлін був єдиним, хто не відчував жодної небезпеки. Він потай тішився з того, що схоже, сьогодні відпочине від тренувань.
Шифу вів його за руку, стискаючи її своєю худорлявою, але витонченою долонею — її тепло, здавалося, могло проникнути навіть через товсту тканину зимового вбрання. Почуття цілковитої безпеки враз охопило хлопця, а тому він слухняно слідував за Цзишу, тихо насолоджуючись моментом.
Є Байї постійно щось бурмотів собі під ніс та часто зупинявся, аби гілочкою намалювати дивні схеми на землі. Вень Кесін спочатку зацікавився та підійшов ближче, аби розглянути усе детальніше. Однак незабаром зрозумів, що намагання розібратися породжувало лише головний біль. Він відступив убік і порівнявся плечима з Чжоу Цзишу.
— А ти не хочеш глянути, що він там робить? — тихо запитав Вень Кесін.
Чжоу Цзишу впевнено відповів:
— Навіщо? Я все одно нічого не зрозумію, — він насупився, а тоді тихо додав: — Річ у тім, що розвідники, яких я послав сюди, були надзвичайно досвідченими бійцями, ба більше, вони володіли мистецтвом Цімень Дуньцзя. Мене дивує, чому жоден із них не зміг відшукати садибу Маріонеток.
— Ти ж казав, що хтось уже намалював карту? — запитав Вень Кесін.
— Так, проте, коли картограф разом з іншими людьми вирушив до того місця ще раз, то жоден не повернувся назад.
Вень Кесін серйозно глянув на згорблений силует Є Байї, а тоді заговорив іще тихіше:
— Як думаєш, на цього старого ненажеру можна покластися?
Чжоу Цзишу вже збирався відповісти, але перш, ніж він устиг відкрити рота, Є Байї випростався і обернувся до них:
— Решта шляху буде дуже небезпечною, — суворо мовив він. — Якщо не хочете померти, ступайте лише по моїх слідах.
Він кинув погляд на Цзишу, що якраз потирав носа, і, глузливо посміхаючись, додав:
— Володіють мистецтвом Цімень Дуньцзя? Жартуєш? Хіба такий бездарний лідер, як ти, міг навчити чогось іще, окрім як жерти без упину?
З цими словами він пішов уперед.