Глава 44: Шучжун*

Ілюстраторка: Nekromi

Ілюстраторка: Nekromi

Чжоу Цзишу насупив брови й опустив погляд на долоню, яка досі тремтіла під впливом енергії Чжан Ченліна.

— Молодці, ви нарешті довели малого до могили, — відвернувшись, холодно промовив Є Байї. — Задоволені?

Як виявилося, лиш у Вень Кесіна залишилася краплина совісті — він нахилився, щоб підняти Чжан Ченліна, а потім поклав долоню йому на спину, пронизуючи тіло тонкою цівкою істинної ці*. Невдовзі він мʼяко мугикнув.

真气 zhēnqì — згідно з теорією традиційної китайської медицини, істинна ці є найголовнішою субстанцією для підтримки життєдіяльності людського організму, від неї залежить життя людини.

— У малого, — розпочав Вень Кесін, — меридіани набагато ширші, ніж у звичайних людей. Невже він має вроджену схильність до ґунфу?

— Саме так. Я помітив це ще тоді, коли допомагав йому відновити потік енергії після нападу Демона пісні, — сказав Чжоу Цзишу, перш ніж забрати хлопця з рук Вень Кесіна.

Обличчя Чжан Ченліна зблідло, брови міцно звелися на переніссі, а штани, уже дещо затісні, сягали вище щиколоток — схоже, лише за півтора місяці малий став ще більшим.

Чжан Ченлін був єдиним сином пана Чжана, нащадком родини… Здавалося, у такому віці він мав би чогось досягти. Допомогаючи йому відновитися на ранок після нападу, Чжоу Цзишу не міг не помітити, наскільки міцною була основа його внутрішньої сили, і яку Ченлін, однак, так і не навчився використовувати.

Так, він нагадував дитину, у руках якої був ніж, та не було сили втримати на місці курку*.

手无缚鸡之力 shǒu wú fù jī zhī lì — буквально перекладається як «не має сил навіть на те, щоб зв'язати курку», означає «слабкий, безсилий».

Тим часом Є Байї, зацікавлений хлопцем не менше за інших, простягнув руку, щоб торкнутися Чжан Ченліна, а потім дивним тоном промовив.

— Ось і з’явилася на світі людина, у якої немає мізків, зате відмінна статура. Цікаво, Небеса хотіли проклясти його цим чи благословити? — опісля він кинув погляд на Чжоу Цзишу й продовжив, — Хлопчині буде складніше за інших знайти свій спосіб розвивати ґунфу, тому що, попри наявність широких меридіанів, йому бракує усвідомлення… Ну, загалом можете помучити його ще трохи, від цього він зрештою не помре.

На щастя, Чжан Ченлін лише втратив свідомість.

Тому троє чоловіків вирішили не підійматися на гору відразу, а знайти місце для ночівлі і дочекатися, поки малий прийде до тями. Чжоу Цзишу, як зазвичай, рівно опівночі розбудили цвяхи в тілі. Скрутившись калачиком, він притиснув до грудей пальці. Цзишу не намагався вгамувати агонію своїми силами — він просто лежав, уперши затьмарений погляд крізь вікно на місяць. Кожна частинка його тіла страждала.

Тепер вплив цвяхів «Семи отворів на три осені» не приносив такого болю як колись, відчуття проштрикування тіла ножами послабшало. Можливо, Чжоу Цзишу просто звик. Та від приглушеного тиску в грудях, що приходив на зміну болю вже кілька днів поспіль, йому ставало дедалі важче дихати. Легко було здогадатися, до чого все йде: минула вже половина відведеного покаранням часу. Давним-давно додаткові три роки життя здавалися йому благословенням, але нині до Чжоу Цзишу прийшло усвідомлення, що це всього-на-всього ще один спосіб тортур.

Смерть його не лякала: прожити більше, ніж двадцять років, уже було нелегко. Усі методи, якими він намагався навчити Чжан Ченліна ґунфу, Чжоу Цзишу випробував на собі ще в дитинстві, і в жорсткішій формі. Навіть без такої вродженої особливості меридіанів, як у цієї дитини, йому вдалося витримувати суворі тренування. Він пережив так багато негараздів, що втратив страх перед усіма й кожним.

Тому, якщо в житті його більше нічого не лякало, чого ж боятися в смерті?

Однак, якщо хоч якась річ і була для Чжоу Цзишу нестерпною, то це те, що всі ці три роки йому доводилося відраховувати дні до загибелі.