Глава 37. Навмисна назва розділу.

Глибокої ночі, всі свічки погасли і дощ був спустошуючим.

Сяо Фен Юе, який вже довгий час не міг зімкнути очей, сидів за столом. Полум’я свічки візуально витягувало поставу, роблячи його ненатурально видовженим. Він уважно потирав фарфорову пляшечку в руці, його очі були сповнені жалоби.

Сяо Фен Юе все життя знав, що світ був байдужим і безжальним.

Йому було вісім, коли його батьки померли з невідомої причини і родина впала у розпач. Родичі продали його королівській сім’ї і Фен Юе став рабом. З того часу, він багато страждав, будучи чужою власністю.

Коли йому було 16, Його Високість Принц привів до палацу шістдесятирічного гравця на струнних інструментах. Коли старий митець грав на гуцині, Сяо Фен Юе пощастило мати змогу насолоджуватися музикою, прислужуючи ван’є¹.

¹Ван’є (王爷) – титул, який привласнювався імператором видатним чоловікам (найчастіше принцу з імператорської родини) за вагомі внески до добробуту нації і країни.

На жаль, ван’є був далекий від мистецтва й зовсім не розумів краси мелодій. Через те, що гравець на гуцині був старим і нудним, принцу стало не цікаво. Наступного дня, того музику відіслали назад.

В день, коли старий музика пішов, була жахлива злива. Сяо Фен Юе вибіг з палацу, не зважаючи на те, що його за це могли покарати. Ставши перед старим музикою, він благав:

– Можна доторкнутись до вашого гуциня? Тільки на секунду, я помив руки.

Старий розв’язав чохол від гуциня і простягнув інструмент Сяо Фен Юе. Юнак тримав старовинний гуцинь як скарб, потім, він захоплено, але обережно зачепив струни і в нього навіть вийшла мелодія!

Та сама мелодія, яку старий музика грав день тому в палаці ван’є.

Старий музика був у захваті й одразу ж навчив Сяо Фен Юе ще декільком мелодіям. Сяо Фен Юе зіграв усе без єдиної помилки. Гуциніст був у здивувався та розсміявся, закинувши голову назад. Потім, він витратив усе, що в нього було, аби викупити Сяо Фен Юе з палацу.

З того часу, на одного раба у світі стало менше, а на одного музику більше. Сяо Фен Юе всюди слідував за вчителем у його дорозі, що пролягала горами і річками.

П’ять років потому, старий музика відійшов у вічність. Сяо Фен Юе поховав його і продовжив подорож сам. Його життя було складне, але він був щасливим. Він швидко став легендою в народі, завдяки своїй надзвичайній зовнішності й видатному таланту гри на гуцині.

Ілюстрація нашої команди. Ілюстраторка: ttartist

Коли король Південного Королівства почув про нього, він запросив Сяо Фен Юе до палацу і запропонував стати королівським гравцем на струнних. Врешті, півроку потому, Південне Королівство Ян було знищено військом Північного Королівства.

Сяо Фен Юе не зміг втекти і був схоплений солдатами Північного Королівства. Потім, через зовнішність, Хун Сю відібрала його до гарему і наказала перевести з в’язниці до палацу Дзін Ян.

В останній день ув’язнення, імперський охоронець зняв кайдани з його ніг.