Глава 36. Мене погрозами змусили зіграти роль в сюжеті.

Сяо Юан розтягнув м’яз на нозі, але вивиху не було. Імперський лікар сказав, що достатньо буде просто відпочити кілька днів.

Через це, Сяо Юан щодня ліниво їв, пив і лежав трупом у ліжку.

На третій день, принцеса Юн Нін завітала відвідати пацієнта. За нею була Цуй-ер – служниця, що нагадувала Лу Чжишеня. Цуй-ер дуже соромилась. Вона відвернула голову і зробила кілька кроків, не дивлячись куди йде. Тоді, вона ненароком зіткнулась з охоронцем, що стояв біля дверей до імператорських покоїв. Цуй-ер вскрикнула і сором’язливо зайшла у покої. Охоронець рухнув на землю, відчувши, що його ребро зламалось.

– Імперський Брате, як таке можливо? Останнім часом Ви так часто хворієте і ранитесь… – принцеса Юн Нін сіла біля ліжка, схвильовано оглядаючи імператора.

Сяо Юан її заспокоїв:

– Я просто випадково потягнув ногу, не хвилюйся.

– Що ж, Імперський Брате, Юн Нін приготувала для Вас кашу, – сказавши це, принцеса Юн Нін подала сигнал Цуй-ер і та швидко піднесла вишукану дерев’яну коробку для їжі.

Побачивши, як Хун Сю поягнулася до коробки, принцеса Юн Нін особисто взяла їжу і, з посмішкою, сказала:

– Все добре, я все зроблю сама. Тут ще немає цукру.

Хун Сю кивнула й відступила вбік.

З коробки доносився солодкий запах. Сяо Юан посунувся на край ліжка і нахилився поближче:

– Що це за каша?

– Каша зі сніжної груші і лілій, – принцеса Юн Нін посміхнулась.

Сяо Юан одразу ж гепнувся з ліжка.

Почувся крик, принцеса Юн Нін перелякалась і швидко допомогла Сяо Юанові залізти назад у ліжко:

– Імперський Брате, Вам треба бути обережнішим.

– Щ-ще раз, яка каша? – Голос Сяо Юана тремтів.

Юн Нін нічого не розуміла, але все ж повторила: