Ілюстраторка: nekromi
Жовтувата воскова маска із зеленкуватими вкрапленнями почала поволі зникати. Неначе зрізаючи шматочки власної плоті, Цзишу поступово позбувався дивної субстанції на підборідді, у такий спосіб демонструючи гострі контури витонченого обличчя.
Від такого видовища Вень Кесін мимоволі затамував подих, неспроможний ні на мить відірвати очей від того, як Чжоу Цзишу філігранно знімав свій грим.
Він не був схожим ані на милого чепурного юнака з ямочками на щоках із Луояну, ані на напудрених вихованців будинків розпусти з Дунтіну.
Його мужні риси обличчя більше нагадували чорно-білий рисунок, позбавлений будь-яких барв. Сіруваті запалі щоки, ідеально тонкі бліді губи, виразні надбрівні кістки, що обрамлювали запалі очниці, та густі вії, під якими ховалася пара темних, неначе в’язке чорнило, очей.
Так, у цей момент слова «темні, наче в’язке чорнило» були єдиним порівнянням, яке спадало на думку Вень Кесіну від одного лише їх вигляду. Глибока чорнота цих очей здавалася нерозривною. Лише зрідка, під одним єдиним кутом, у них можна було помітити легкий, приглушений блиск.
Вень Кесін спіймав себе на думці, що Чжоу Цзишу мав саме такий вигляд, як він собі й уявляв. Через це виникло таке відчуття, ніби він знає цього чоловіка вже багато-багато років.
Ілюстрація від нашої команди. Ілюстраторка: omint
Вень Кесін ковтнув повітря:
— А-Сюю…
— Гм? — буркнув Чжоу Цзишу, витираючи те останнє, що ще залишилося на обличчі.
Ця маска так довго приховувала його зовнішність, що вже стала наче власною шкірою. Без неї він почувався дивно. Цзишу збирався забрати цю маску із собою в могилу, але вервечка різноманітних проблем, неначе тінь, постійно слідувала за ним. То що ж, невже тепер доведеться міняти маскування кожних два дні?
Від цих думок настрій Чжоу Цзишу миттєво погіршився.
Вень Кесін змочив губи.
— Чи… Чи казав я тобі, що мені подобаються чоловіки? — мовив він тихим, хриплим голосом.
Чжоу Цзишу кинув на нього косий погляд, у якому так і читалося: «Без жартів, хіба міг я цього не помітити?». А потім, неначе щось пригадавши, витягнув ще одну маску з-за пазухи.
— Краще одягни це, якщо не хочеш потрапити в ще більшу халепу, — наказав Цзишу та передав йому маску.
Майстерність маскування, якою володів Чжоу Цзишу, була вражаючою. Якби це трапилося в інший день, Вень Кесін з цікавістю розглянув би маску. Проте в цей момент його погляд був прикутий лише до прекрасного обличчя свого супутника, і відвести очей від нього Кесін не міг.
Він заговорив знову, цього разу урочистим тоном: