Ілюстраторка: nekromi
Тим часом у корчмі, в одному з темних закутків, сидів старий чоловік. Його обличчя вкривали глибокі зморшки, бавовняний одяг був повністю подертий, а кілька пасм скуйовдженого волосся недбало розсипалися навколо тіла. Офіціанти не проганяли чоловіка навіть попри те, що той, стоячи навколішках із розбитою мискою поруч, молився, вклоняючись ледь не кожному перехожому.
Спостерігаючи за дідусем, Чжан Ченлін краєм вуха слухав філософські роздуми Цао Вейніна.
— ...Як то кажуть, «пахощі хризантеми з’являються завдяки лютому морозу».*
Цао Вейнін знову все переплутав! Цей вислів згадується в 《警世贤文》(«Збірник настанов династії Мін»), і повністю він звучить так: 宝剑锋从磨砺出，梅花香自苦寒来 «меч стає гострим завдяки довгому шліфуванню, а пахощі сливи з’являються завдяки лютому морозу», значення: тільки безперервні старання та самовдосконалення можуть зробити людину успішною. Слива, що згадується в цьому реченні є японською сливою, період цвітіння якої припадає на лютий – березень місяць.
— Брате Цао, зачекай, але ж хризантеми цвітуть восени, а в цю пору року немає лютих морозів.
— Ех, ти коли-небудь помічав, що поети завжди скаржаться на дрібниці? Ніхто з них ніколи не обробляв землю, не працював так, як належить. Вони лише сидять у своїх кабінетах та оспівують абсолютно відірвані від життя речі. Тож і не дивно, що вони не знають, коли цвітуть хризантеми!
— О, звісно! Вони ж просто купка книжкових хробаків, які нічого не знають! Ха-ха-ха...
Дебати Цао Вейніна та Ґу Сян про різноманітні тонкощі літератури були видовищем, здатним звести з розуму будь-кого. Чжан Ченлін з усіх сил намагався тримати себе в руках, проте через деякий час йому все ж таки увірвався терпець.
Він витягнув з кишені кілька мідних монет та спустився вниз, аби кинути їх у миску дідуся.
— Спасибі тобі, добродію, спасибі, — пробурмотів старий. — Нехай Ґуаньїнь* благословить і захистить тебе...
观世音菩萨 guānshìyīn púsà, божество, переважно в жіночій подобі, яке рятує людей від усіляких лих.
Чжан Ченлін піджав губу та через силу посміхнувся.
Він подумав, що справжнім добродієм насправді був його батько. Боги захищали й благословляли його все життя, аж поки однієї ночі навіть небеса не змогли вберегти його від смерті.
Тоді виходить, що хороші люди повинні покладатися лише на захист небес, а от погані люди можуть вчиняти лиха та жити, як їм заманеться?
Смішно, чи не так?
Він сів на сходинки й мимоволі почав бурмотіти рими, яких його навчив Чжоу Цзишу. З вигляду Ченліна було зрозуміло, що він ще не готовий збагнути прихованих значень тих містичних рядків, проте їх нескінченне повторювання, очевидно, вже стало його звичкою*. Незабаром його погляд і думки поплили кудись далеко.
小和尚念经 xiǎohéshang niànjīng, «маленький монах читає буддійський канон», продовження цього вислову таке: 有口无心 «механічно повторювати, проте не розуміти суті сказаних слів», цей вислів використовують тоді, коли хтось завчає та постійно повторює якусь інформацію, абсолютно не розуміючи її суті.
«Чому шифу досі не повернувся? — дивувався він. — Перше, що він зробить, коли повернеться, це насварить мене. От чому я такий дурень?»