Ілюстраторка: nekromi
Чжоу Цзишу підняв голову, щоб уважно оглянути красуню. Коли він нарешті заговорив, вираз його обличчя був настільки ніжним, наскільки його голос був м’яким:
— Панночко, чи ми знайомі?
Красуня засміялася.
— А якщо ні, це завадить вам купити мені напій?
Чжоу Цзишу усміхнувся.
— Звичайно, ні. Не переймайтеся випивкою. Якою б чарівною не була панна, я дозволив би їй поласувати навіть моїм тілом і кров’ю, якби вона тільки попросила. Хлопче, неси глек твого найкращого вина, — Цзишу кинув погляд на явно роздратованого Вень Кесіна, а потім вказав на нього й додав: — За його рахунок.
Ґу Сян вперше стала свідком того, як обличчя її господаря запалахкотіло яскравими фарбами*. Вона дійшла висновку, що прийти на обід і справді було того вартим.
姹紫嫣红 chàzǐ yānhóng, красиві фіолетові та яскраві червоні кольори.
Тим часом красуня розсміялася, поки її тіло колисалося, наче квітчаста гілка, а сміх дзвенів, ніби срібні перлини, що падали в нефритовий таз.
«Чарівлива Мелодія» Демона пісні Цінь Суна ніяк не могла зрівнятися з тим сміхом.
Незабаром принесли вино, і Чжоу Цзишу сказав:
— Панно, прошу, сідайте.
Тонкі пальці, м’які, як молоді паростки, лягли на його плече.
— Дякую, але я відмовлюся. Після цього келиха мені вже потрібно буде йти.
Чжоу Цзишу розчаровано ойкнув, тоді як Вень Кесін незадоволено пирхнув.
— Так навіть краще, — сказав він крижаним тоном. — За столом уже ставало затісно.
Жінка лише кинула погляд на Вень Кесіна, а потім підняла келих й одним ковтком осушила його. Навіть те, як вона пила, було надзвичайно чарівним.
Насправді, кожен її рух здавався насолодою для очей. Чжоу Цзишу ні на мить не міг відвести погляду від неї. Красуня поставила порожній келих, а після цього простягнула руку, щоб провести пальцем по обличчю Цзишу.