Глава 34. Не можна йти, не озирнувшись.

Його ніс головний герой???

В книзі, ця честь належала лише принцесі Юн Нін!

Усвідомлюючи себе на місці головної героїні, Сяо Юан почувався некомфортно. Він склав руки на грудях і не смів обіймати Ян Хе Ціна за шию. Натомість, він повернув голову вбік і робив вигляд, що споглядає краєвиди. Така ніякова позиція була досить хиткою, тому його тіло трохи хитало в сторону

– Не рухайся, бо впадеш, тримайся за мене, – сказав Ян Хе Цін.

Ти – головний герой, тож я тебе послухаю!

Ілюстрація нашої команди. Ілюстраторка: ttartist

З його дозволу, Сяо Юан більше не почувався ніяково. Він обійняв Ян Хе Ціна за шию та м’яко посміхнувся:

– Дякую. Я винен тобі послугу. Ян Хе Цін випрямив спину і сказав:

– Ти теж ніс мене того разу.

Того дня, коли Ян Хе Ціна покарали стоянням навколішки в снігу, Сяо Юан ніс його до самого палацу Тай Ї.

– То ти знав, – здивувався Сяо Юан.

– Так, – відповів Ян Хе Цін, – але тоді я думав, що ти…

Його голос поступово затих, ще до того як Ян Хе Цін встиг завершити речення, але вони обидва зрозуміли, що він мав на увазі.

Сяо Юан зітхнув:

– Тепер, вважай, ми заклали підвалини революційної дружби.

– Революційної дружби?

– Так, революційної! Дружби! Революційна дружба! Вона за межами життя і смерті! Вона не знає відстаней! Вона безумовна! Ніби вічне полум’я, що горить на нашій безмежній землі!

– …