Глава 31. Не можна підставляти головного героя.

Побачивши, що Ян Хе Цін не став нічого приховувати і зізнався, увесь двір раптом захоплено загудів. Всі були здивовані, вражені й потайки раділи цьому.

– Га? – здивувався Сяо Юан, – Де ж ти практикувався, якщо твоя кімната така маленька?

– У дворі, – відповів Ян Хе Цін.

– Двір теж маленький. Ти повідрізав гілки дерев, аби мати більше місця?

Ці питання були дуже дивними. Люди навколо не могли зрозуміти що коїться. Ян Хе Цін теж трохи здивувався, але ствердно кивнув.

– Хун Сю, – Сао Юан підзвав її рукою.

– Служниця тут, – Хун Сю віддала честь.

– Це вже занадто! Я цього не виношу, абсолютно не витримую! – Сяо Юан запекло жестикулював і злісно скрипів зубами.

– Ваша Величносте, заспокойте свій гнів, ця служниця розуміє, – поспішила заспокоїти його Хун Сю.

Сяо Юан спочатку заспокоївся, глибоко вдихнув і видихнув, потім продовжив:

– Якщо він хоче практикуватись у володінні мечем, він буде практикуватись у володінні мечем. Але як він міг пошкодити дерева?! Ця земля – мій дім, тому кожен мусить займатись озелененням! Питна вода та зелені гори є безцінними ресурсами! Пересели його до місця з більшим двором, щоб він більше не шкодив деревам!

– Га? – приголомшено спитала Хун Сю.

– Га? – повторили за нею інші, не менш спантеличені, присутні.

Ілюстрація нашої команди. Ілюстраторка: ttartist

– Га? – Сяо Юан вдавав, що так само спантеличений, як і інші.

Супроводжувати короля – все одно, що супроводжувати тигра¹. Як служниця, яка була з ним вже п’ять років, Хун Сю вчасно зрозуміла слова Сяо Юана:

¹Супроводжувати короля – все одно, що супроводжувати тигра (伴君如伴虎) – китайська ідіома, яка прирівнює непередбачуваність правителя до непередбачуваності дикого звіра. Зазвичай використовується, аби застерегти людей, близьких до лідера.

– Ваша Величносте, – все ж вирішила впевнитись Хун Сю, – Ви хочете, аби я переселила його в кімнату з більшим двором, щоб він міг практикуватись з мечем?