Глава 2. Цей сюжет дуже дивний.

Коли Сяо Юан отримав результати обстеження, його обличчя спохмурніло. Він пішов і прочитав 233 новели про всевладних президентів. Ні в одній із них президент не був невиліковно хворим.

Однак, Сяо Юан ненароком знайшов хобі.

І це хобі:

Читання новел! Читання! Веб! Романів!

Роль в житті не знайдеш, а хворобу не вилікуєш. То чому б не використати час, що лишився, щоб читати романи, які втримують душевну рівновагу?

Але, врешті, коли Сяо Юан хотів знайти душевний спокій в романах, небеса знову дали йому добрячого ляпаса.

Сяо Юан читав роман, що гордо знаходився в списку "топ десять" на якомусь сайті.

В світі існують тисячі шедеврів, але він занурився у роман, після прочитання якого, юнак хотів закопати автора живцем.

Цей роман був жахливий. Отруйний та жорстокий. Автор годував читачів склом і його там було як набридливих мух. Від них не можливо було відмахнутись, це були ніби оті шпанські мушки.

Після прочитання, Сяо Юан продивився коментарі до роману. Як він і очікував, читачі потурбувались показати автору як у них справи з запасом прокльонів.

[Прекрасний історичний роман перетворився на якийсь гаремник!!! Я просто волаю... ААААА!!!]

[Автор, виходь, я клянусь, що не битиму тебе, тільки поріжу ножиком!!!]

[Перша половина книги прекрасна, але друга пробуджує в мені бажання вбивати! Дебільний роман!]

Для коментарів образи – звичайна справа і, тому, не цікава. Були ті, хто ображав персонажів, і ті, хто ображав сюжет. Справжні фанати проти антифанатів, це було місиво. Все і вся ображало і ображалось. Врешті, більшість людей навіть не знала, куди вони адресували свої образи.

Сяо Юан побачив цікавий довгий коментар. Якщо коротко:

[Як любитель історичних романів. Як хтось, чиєму серцю ця книга була дорога. Як людина, що тепер бачить тільки бруд, я мушу щось сказати. І мені є що сказати!!!

По-перше, придивіться до назви книги "Історія Чотирьох Королівств" Послухайте! Просто послухайте! Як оригінально! Як елегантно! Як старанно! Як натхненно! І цей роман має гарний початок! Давайте я коротко перекажу для тих, хто не читав.

Історія оповідає про юного імператора Південної Країни Ян, якого схопили сіверяни. Той, хто колись був імператором, тепер зазнав тортур, приниження та надруги на півночі. Проте, він прийняв це все і нарешті втік з полону.