Глава 1. Цей президент нічим не вирізняється.

Всевладний президент щойно зустрів чудового, милого пасива.

Його красі заздрять жінки. У нього великі сльозливі очі і червоні губи. А характер невинний, м'який та добрий. І в нього є агресивна подруга.

Він часто плаче, особливо, коли президент бере його силою. Він плакав, та заперечував, та, в той же час, не відштовхував. Він оплакував втрату своєї цноти, але, врешті, якось пробачив всевладного президента.

Ах, це має бути кохання!

. . .

Ні. Кохання – це маячня.

Серце Сяо Юана кричало: "Я можу вийти на вулицю і знайти дівчину в сто разів кращу за тебе! Когось, з ким не буде проблем! І хто не буде постійно плакати!"

Дивлячись на такого пасива, Сяо Юан відчував, що навіть, якщо він і гей, то скоріше за все він – заляканий гетеро.

Родина Сяо це помітила.

Почекайте. Щось тут не так. Чому ти не кохаєш типового пасива, які бувають у всевладних президентів?

Чи може… Чорт забирай! Сяо Юан сам пасив?

Тццц.

Родичі Сяо були пригнічені, розчавлені, вони відчували жахливий біль від трагедії. Це не відповідало правилам сім'ї.

Але це не важливо. Якщо він не може йти шляхом всевладного президента, вони нишком трансформують його у звабливого президента-пасива.

Наприклад, він зустріне боса мафії тиранічного, двуликого гангстера, садистьська аура якого вкриває все навколо.

В той день після роботи, Сяо Юан помітив, що його автомобіль пошкоджений. У двері хтось вставив записку, в якій анонім прохав зустрітися, аби відшкодувати збитки.

Сяо Юан подзвонив за телефоном та сказав, що все гаразд і йому не треба нічого вішкодовувати.

Чоловік глузливо спитав: