Том 1. Мандрівки по цзянху в пошуках вина. Глава 2: Випадкова зустріч

Ілюстраторка: omint

Чжоу Цзишу було абсолютно байдуже, адже за все своє існування він чинив стільки всього на межі життя та смерті, що зараз узагалі не звертав ні на що уваги, а тим паче на слова того лайливого старого рибалки — лиш тихо продовжував собі їсти.

Човен спокійно розсікав річкову гладь, а з іншого берега доносився дівочий голос:

— Водяні горіхи*, купуйте водяні горіхи!

Водяний горіх — це лікарський засіб, що використовується в різних галузях медицини. Можна також зустріти в Україні, наприклад, у річці Дніпро.

Здавалося, що час плив так само повільно, як і течія цієї ріки.

«Тут і померти не шкода», — подумав про себе Чжоу Цзишу.

Проїжджаючи острів Пенлай, йому вдалося відвідати легендарну гору безсмертних*. Тоді, на півшляху до її вершини, у нього теж виникли такі думки, але потім Чжоу Цзишу згадав, що досі так і не зміг помилуватися абрикосовим цвітінням та дрібними дощами Цзяннаню, а тому з’явилася причина вирушити ще й до південних земель. Уже милуючись Цзяннанем, що розстелився перед очима, на нього знову нахлинули емоції. Чжоу Цзишу відкусив шматочок черствого млинця, який тримав у руці, та довго жував, набивши за щоки. Ледве проковтнувши його, Чжоу Цзишу задумливо похитав головою та подумав: «І все-таки було б великою втратою не відвідати ще й три священні гори та п’ять священних піків*».

仙山 xiānshān — згідно з китайською міфологією, це гора, на якій проживали всі безсмертні та небожителі.

三山五岳 sānshānwǔyuè — три священні гори (蓬莱山 Пенлай, 方丈山 Фанчжан, 瀛洲山 Інчжоу) та п’ять священних піків (泰山 Тайшань, 华山 Хуашань, 衡山 Хеншань, 恒山 Хеншань, 嵩山 Суншань).

У ту ж мить Чжоу Цзишу відкинув думки про те, що в цьому місці й «померти не шкода».

Несподівано, наче захлинувшись власною слиною, рибалка різко перестав сварливо бубоніти. Він згорбив спину й нахилив голову, і, навіть ні разу не кліпнувши, почав пильно вдивлятися кудись у далечінь.

Це зацікавило Чжоу Цзишу, тож він виглянув зсередини човна, спрямувавши погляд туди ж, куди й старий.

Він побачив, що рибалка пильно стежив за двома перехожими, які прогулювалися біля узбережжя ріки. Це були чоловік у сірому вбранні та вродлива дівчина, яких Чжоу Цзишу вже раніше зустрічав біля корчми.

Незважаючи на те, що старий уже був сивим, його очі горіли неначе смолоскипи. Якщо ж придивитися ближче, то під скуйовдженим волоссям можна було помітити високі скроні, а ще здоровезні долоні та м‘язисту статуру. Будь-хто, хто має очі, що вже й казати про Чжоу Цзишу, зумів би помітити, що старий був не такий уже й простий.

Ця парочка друзів, із якими Чжоу Цзишу випала випадкова нагода познайомитися* та за якими зараз так прискіпливо спостерігав рибалка, також точно не були звичайними перехожими.

В оригіналі використано вислів 萍水 píngshuǐ, повна форма ідіоми — 萍水相逢 píngshuǐ xiāngféng, що дослівно означає «зустрітися, як ряска на воді» й трактується як «випадково зустрітися/познайомитися в дорозі».