Прощання з імператорським двором. Глава 1: Тянь Чуан

Ілюстраторка: omint

Цвяхи «Семи отворів на три осені» мали одну таємницю, і ніхто, окрім Чжоу Цзишу, її не знав. Можливо, у майбутньому про це також майже ніхто не знатиме. Якщо забити всі сім цвяхів одночасно, людина в ту ж саму мить стане недієздатною. Такий сильний майстер, як Чжоу Цзишу, на останньому подиху напевно б і встиг покинути імператорський палац, та, скоріше за все, ще не діставшись вхідних воріт, він би просто перетворився на купу гнилого м’яса без здатності вимовити й слово.

Отож, якщо забивати по одному цвяхові кожні три місяці, у такий спосіб даючи йому час врости у власне тіло, стати його частиною — організм починав поволі звикати. І хоча через три роки смерть* усе одно буде неминучою, але як би там не було, цей метод зберігав половину внутрішніх сил організму, а також можливість говорити й рухатись як звичайна людина. Єдине — необхідно було вісімнадцять місяців страждати від пекельно нестримного болю, що пробирав аж до самих кісток.

В оригіналі використана ідіома 吹灯拔蜡 chuīdēngbálà, що дослівно означає «погасити ліхтар та задути свічку». Ідіома бере свій початок із твору 杨朔《春子姑娘》，тут вираз і набув значення «померти, покинути світ людей».

Ходили чутки, що цей метод може звести людину з розуму, але Чжоу Цзишу з радістю помітив, що ці чутки були безпідставними. Та він не лише залишався в здоровому глузді, а ще й вважав, що це найбільш щасливий та безтурботний період його життя.

Тим, хто з власної волі покидав Тянь Чуан, надалі судилося назавжди бути під наглядом. Кожен рух цих людей, інформація про те, хто вони, де вони жили, як загинули й під яким каменем були поховані — усе відстежувалося й детально занотовувалось. Це була свого роду гігантська павутина, у яку раз потрапивши, уже не матимеш змоги вибратися до кінця своїх днів.

Але Чжоу Цзишу, який половину свого життя віддав важкій службі Тянь Чуану, усе ж мав при собі кілька довірених осіб. Крім того, у нього було багато навичок. Отримавши підвищення від самого імператора до стану головного шпигуна, Чжоу Цзишу був відмінним майстром бойових мистецтв і генієм маскування: потрапляючи в натовп людей, йому достатньо було лише одного повороту тіла, аби вже ніхто не зміг його розпізнати.

У такий спосіб, найстрашніша тінь імператорського двору просто випарувалася з лиця землі. А в цзянху* з’явився безтурботний бідний мандрівник із соломинкою в зубах, який не потрапляючи в ноти, наспівував місцеві народні пісеньки та подорожував верхи на худому коні. Він став першим, кому вдалося вирватися з цієї жахливої павутини.

江湖 jiāng hú，дослівно переклад "ріки і озера", у літературі термін використовують на позначення світу людей.

Чжоу Цзишу носив не зовсім охайно вироблену маску й як-небудь затоновував своє зелено-жовтувате обличчя. Саме тому його вигляд радше нагадував важкохворого, що в будь-який момент може відправитися в інший світ. Але, утамовуючи спрагу на березі ріки, він поглянув на своє відображення у воді й був напрочуд задоволений, вважаючи, що такий зовнішній вигляд ідеально відповідає його реальному стану. Край дороги в будинку селян він украв* цупку полотняну одежину, а своє цзінпао*, у яке убирався раніше, скинув та одразу ж спалив. Останнім штрихом до його нового вигляду був іржавий глечик на талії, наполовину наповнений халтурно зробленим нефільтрованим вином.

В оригіналі використано ідіому 顺手牵羊 shùnshǒu qiānyáng, що дослівно перекладається як «дорогою вкрасти вівцю», вислів уперше використано у творі 《礼记·曲礼上》, після чого він почав використовуватись у значенні «вкрасти, стягнути».

Цзінпао — традиційне китайське чоловіче убрання: довгий халат із парчі, який почали носити за династії Мін.

Усі ці роки таємної служби при імператорському дворі Чжоу Цзишу ніколи не з’являвся в цзянху під своїм справжнім ім’ям, а тому зараз вигадувати собі якийсь псевдонім взагалі не мало жодної потреби.

Отож Чжоу Цзишу, сповнений невимовної радості, рушив у далеку дорогу.

Йому не було куди йти, та наслухавшись багацько хвалебних од про край Цзяннань*, Чжоу Цзишу й вирішив податися саме до цих земель. Дорогою він час від часу зупинявся, відбирав добро в багатих та віддавав його бідним, різними махінаціями добував собі їжу, й ось так без поспіху, Чжоу Цзишу перетнув Кайфен*, потім Пенлай* і через три місяці дістався пишних трав та синіх лотосів Цзяннаня.

江南 jiāngnán, заріччя, правобережжя річки Янцзи.

开封 kāifēng, міський округ у провінції Хенань.

蓬莱 pénglái, один із трьох священних островів у затоці Бохай（渤海）, на якому, згідно китайської міфології, проживали безсмертні. Окрім Пенлаю, до священних островів відносять Фанчжан 方丈 fāngzhàng та Інчжоу 瀛洲 yíngzhōu, на кожному з них є священна гора, де й проживають безсмертні. Усі 3 острови згадуються в «Історичних записках» Сима Цяня.