Ілюстраторка: omint
Чжоу Цзишу було байдуже, хто та як там бився. Зараз йому хотілося лише наповнити порожній глечик вином в якійсь корчмі й примоститися спати десь у тінях. Неначе це допомогло б стряхнути із себе враження від розповіді про Червоного Хлопчика, що розбив гору заради спасіння Білої Пані.
Тому Чжоу Цзишу спритно вивернувся з рук Цао Вейніна й промовив:
— Спочатку слід повернути малого майстрові Чжао.
— Точно! Зовсім забув, — плеснув себе по лобу Вейнін.
Після цього він повернувся до Чжан Ченліна та поглянув йому в очі. Цао Вейнін не вмів стримувати своїх емоцій, а тому й зараз на його обличчі виступила тінь дивного жалю та співчуття. Зрештою він зітхнув та, поплескавши Ченліна по плечу, промовив:
— Нелегко тобі переживати це все в такому юному віці. Наступного разу будь обережнішим.
Чжан Ченліну, який не був знайомим із Цао Вейніном, на мить неначе відібрало мову. Тим часом Вень Кесін оживився та запитав раніше за нього:
— Що, всі досі гризуться через Скляну броню? Невже вони підозрюють родину Чжан… — на цьому він кинув погляд на Ченліна й замовк.
— Учора, поки ви десь блукали, зібрання було в самому розпалі. Коли Фен Сяофен згадав про Скляну броню, натовп неначе збожеволів, — щиро взявся пояснювати Цао Вейнін, оскільки вважав, що чоловікам можна довіряти. — Здійнявся такий сильний галас, що майстрам Ґао Чуну та Ци Му ледь вдалося всіх заспокоїти. Але навіть попри це, багато хто з присутніх ще довгий час не міг вгамуватися. Першим, хто висловився, був Юй Цюфен, голова ордену Хуашань. Він запідозрив Чжао Цзіна в присвоєнні шматочка Скляної броні, що раніше належав родині Чжан, а ще припустив, що саме це й могло стати причиною вбивства його сина Юй Тяньцзє.
Цао Вейнін на мить спинився, а потім продовжив буденним тоном, неначе розповідав завчений текст:
— Юй Цюфен був увесь заплаканий. Здавалося, він прибув у Дунтін, ніби на похорон, і мало не сходив із розуму. Між його орденом і такими орденами як Емей, Кунтун та Цаншань завжди були непогані стосунки. Тому цього разу вони також стали на сторону Хуашань, вимагаючи пояснень від клану Чжао щодо всіх раніше згаданих подій. Люди Фен Сяофена лише підливали олії у вогонь, і, зрештою, сварку вже не можна було зупинити. До того ж ще багато хто хотів, аби майстер Ґао пояснив, чому це раптом у цзянху з’явилися люди з Долини привидів, і що таке Скляна броня взагалі.
Вень Кесін і Чжоу Цзишу зацікавлено спостерігали за Цао Вейніном, водночас думаючи про себе: «Ми залишили цього хлопчину лише на день, а він уже так язиком молоти навчився?»
— Ну, це мені насправді мій шишу пояснив, — сухо кашлянув Цао Вейнін. — Учора був такий галас, що я, якщо чесно, так і не зрозумів, що відбулося.
Не дивно, що його розповідь звучала, як завчена…
Чжоу Цзишу несподівано повернув голову в сторону Чжан Ченліна.
— Бешкетнику, а може ти щось все-таки знаєш? В іншому випадку, нащо комусь спочатку підпалювати твій дім, а потім наймати «Отруйних скорпіонів», щоб напасти на тебе? — поцікавився він.
Чжан Ченлін перевів на нього дещо дурнуватий погляд і заперечно захитав головою.