Глава 23. Його очі точно жорстокі.
Останнім часом Сяо Юан часто навідувався до палацу Юн Нін.
Першого дня, принцеса Юн Нін вчилася грати на гуцині. Коли вона побачила Сяо Юана, то дуже зраділа та зіграла для нього мелодію. Її тонкі нефритові пальці ніби літали, а пейзаж був прекрасним.
Сяо Юан був заворожений та все ще швидко перейшов до суті:
– Сестричко Нін¹, ти не хотіла б мати власного тілоохоронця?
¹в оригіналі до імені додається зменшувально-пестливий суфікс “-ер” (儿).
Принцеса Юн Нін ніжно провела пальцями по струнах і, вагаючись, підвела погляд:
– Ні, дякую за турботу, імперський брате.
Чому ти не хочеш?! Як так?! Чому ви, майбутні голубки, обидвоє так розчаровуєте?! Чому?!
– Чому ні? – Сяо Юан по-доброму усміхнувся.
– Навіщо мені хотіти таких речей? – не розуміла принцеса Юн Нін.
Тому що він може стати твоїм чоловіком!!!
– Він може тобі служити, – сказав Сяо Юан.
– Юн Нін дуже задоволена своїми слугами та не потребує ще однієї людини.
– Він може тебе захищати.
– Цей палац охороняється день і ніч. Юн Нін не потрібна охорона.
– Він може з тобою говорити.
Принцеса Юн Нін посміхнулась:
– Якщо Юн Нін почуватиметься одиноко, чому я не можу поговорити з імперським братом? Чому я маю, натомість, мати справу з кимось, кого я не знаю?