Глава 22. Його очі точно заманливі та підлі.

Глибокої ночі Хун Сю, як завжди, прислуговувала Сяо Юану. Вона чекала, поки він ляже відпочивати.

Сяо Юан вже майже ліг, але раптом спитав:

– Хун Сю, в палаці Дзін Ян є якийсь відомий гравець на гуцині?

Трохи подумавши, Хун Сю відповіла:

– Відповідаю Його Величності. Є.

Побачивши, як Сяо Юан кивнув головою, вона щиро спитала:

– Ваша Величносте, Ви хочете…

– Ні! Я просто спитав! Не надумуй! – швидко перервав її Сяо Юан.

Хун Сю вклонилась і сказала:

– Ця служниця – невіглас. Сяо Фен Юе у палаці вже близько року, але Ваша Величність ніколи його не викликав. Чому Ваша Величність раптом запитує про нього сьогодні?

Що ж, я вже двічі випадково чув звуки гуциня й мені цікаво, хто ж на ньому грає. То його звати Сяо Фен Юе.

Сяо Юан подумки блукав у своїй пам'яті, намагаючись щось пригадати, але марно. Схоже, цей персонаж не згадувався в книзі.

– Мені просто стало цікаво. Не переймайся, – відповів Сяо Юан.

Хун Сю кивнула та загасила свічки біля ліжка. Сяо Юан швидко заснув під акомпонемент звуку дихання.

Побачивши, що Сяо Юан спить, Хун Сю тихо покинула кімнату. За дверима, у чистому небі, світив яскравий місяць, але ніч була темна; й Хун Сю куталася в одяг, сповнена переживань.

Слова євнуха Чжао засіли у неї глибоко в серці. Раніше вона пішла б уже відпочивати, але цього разу вона не могла не піти до палацу Дзін Ян.

Кімната Ян Хе Ціна була в західній частині палацу. Через комендантську годину, у цю пору в палаці було тихо.

Хун Сю просто задумалась і ноги самі привели її сюди. Вона вже збиралась піти, як побачила фігуру в західному дворі!