Ілюстраторка: omint
Після опівночі Чжоу Цзишу вже не спалося, тож він медитував у своїй кімнаті. Раптово знадвору почулися пронизливі, надривні крики. Насупившись, Чжоу Цзишу підвівся й відчинив вікно. Він побачив як повз пробігали недбало вдягнуті люди, перш ніж в обличчя вдарив струмінь диму та полум’я.
— Пожежа! Вогонь!
Густа курява поволі затоплювала морозну ніч. Здавалося, що пожежа була недалеко від місця, де зупинився Чжоу Цзишу. Він подумав:
— Так чи інакше, це маєток родини Ґао, тут чимало людей, які можуть все владнати. Та й, дивлячись на дим, видно, що хоча пожежа й не маленька, але контрольована.
Чжоу Цзишу не хотілося брати в цьому участі, тож він протягнув руку, аби зачинити вікно, бо вже задихався від диму.
Раптово звідкись простягнулася рука, природно схопившись за зап**’**ястя Цзишу, завадивши зачинити вікно. Вона навіть неоднозначно помацала тильну сторону його долоні, перш ніж її власник спритно заскочив усередину кімнати й зачинив за собою вікно, посміхаючись до Чжоу Цзишу.
Цзишу окинув поглядом непроханого Вень Кесіна. Він якраз збирався щось сказати, коли раптом засвербіло в носі. Тоді, відвернувшись, Чжоу Цзишу сильно чхнув і зневажливо нахмурився. Далі зробив два кроки назад, залишаючись на певній відстані від цього разючого найрізноманітнішими ароматами суб’єкта, який, мабуть, щойно вийшов із місця, повного косметичних засобів.
Волосся цього добродія Веня не було прибраним, а лише недбало підв’язане стрічкою. Його одяг не мав неохайного вигляду, але комір був широко розкритий, а на білосніжних подолах виднілася темно-червона пляма. Від його рукавів линув нудотний запах косметичних засобів, а на зап’ясті красувався незрозумілий слід від подряпин нігтями… Разом з таким розпусним виразом обличчя, здавалось, ніби Вень Кесін прямо-таки боявся, а що як люди не знатимуть, чим це він займався*.
眠花卧柳 mián huā wò liǔ дослівно перекладається як “спати серед квітів, ночувати у вербах”, означає “проводити ночі в будинках розпусти”.
**
Ілюстрація від нашої команди. Ілюстраторка: omint
Інстинктивно Чжоу Цзишу поправив свій одяг і сів прямо — у нього мимоволі з’явилося відчуття моральної переваги. У той момент, у порівнянні з Вень Кесіном, він почувався серйозним і благородним джентльменом.
Вень Кесін плюхнувся на ліжко Чжоу Цзишу. Постіль охолола, а це означало, що власник кімнати вже давно не спав. Він запитав:
— Не вдавай з себе праведника, просто скажи мені, чи не тому ти не спиш, бо почуваєшся самотнім у цю глибоку ніч? Варто було сказати мені, я б взяв тебе із собою… Ха, Дунтін, яке ж то чудове місце з прекрасними пейзажами й талановитими жителями.
Чжоу Цзишу тихо розсміявся, облишивши корчити з себе незрозуміло кого. Йому і самому було добре відомо, що праведність личитиме лише праведній людині, а він був безпосереднім втіленням “не все є тим, чим здається”*.
他自己一本正经起来，就像是给人解释什么叫做“表里不一”、“道貌岸然”、“满嘴仁义道德，一肚子男盗女娼”似的 — менш художньо можна також перекласти, як: “він наче хотів пояснити людям що таке “лицемірий”, “праведник” та “на словах добродій, а в душі негідник””.
Він повільно відповів, багатозначно глянувши на Вень Кесіна:
— Вмієш ти підгадувати час, брате Вень. Як тільки ти пішов, почалася пожежа…