Глава 14. Ніколи не бачив чогось настільки страшного.

Принцесса Юн Нін була одягнена в простий срібний одяг з візерунком у вигляді золотого фенікса. На її, подібних до лотоса зап’ястях, були браслети зі срібними дзвіночками, а її довге чорне волосся тримала нефритова заколка. Побачивши, що Сяо Юан лежить у ліжку без сил, принцеса Юн Нін підбігла до нього з хвилюванням в очах: – Імперський Брате, чому Ви так зненацька захворіли?

“Це тому, що ти не прийшла рятувати свого чоловіка! Й мені довелося цілий день чекати на холоді!”

Однак Сяо Юан розумів, що не можна звинувачувати принцесу Юн Нін в тому, що сталось. Якщо хтось і винен – це він сам. Обдумуючи наскільки можливо зв’язати Ян Хе Ціна й кинути його прямо принцесі Юн Нін у руки, він помахав рукою та сказав: – Все добре. Я був недостатньо пильним... Кхем.

– Погода з кожним днем стає все холоднішою. Вам варто уважніше слідкувати за своїм здоров'ям. Я зробила для Вас суп. Спробуйте, – принцеса Юн Нін простягла руку й поплескала Сяо Юана по спині.

Сказавши це, принцеса Юн Нін взяла коробку для їжі з рук служниці позаду. Коли Хун Сю побачила це, вона з повагою підійшла до принцеси: – Принцесо, дозвольте цій служниці все зробити.

– Добре, – тоді принцеса Юн Нін передала коробку Хун Сю.

Хун Сю відкрила кришку коробки, вона потягнулась до тарілки голими руками. Однак як тільки принцеса Юн Нін це побачила, вона панічно закричала: – Обережно, його тільки-но зняли з вогню. Він гарячий!

Але все ж, вона попередила надто пізно. Хун Сю тихо ахнула й тарілка вислизнула з її рук. Коли посудина впала на землю, то розлетілась на шматки й суп плеснув на одяг принцеси Юн Нін.

Всі в покоях миттєво замовкли.

Хун Сю впала на коліна й почала бити чолом, з посоромленим виразом обличчя: – Ця служниця заслуговує смерті! Принцесо, прошу, покарайте мене! Це все провина служниці!

Сяо Юан намагався підізвати Хун Сю, але принцеса Юн Нін його випередила. Вона нахилилася, аби допомогти Хун Сю підвестись і з посмішкою сказала: – Нічого страшного, не бійся. Це я не попередила тебе, що суп був гарячим, тож це моя провина. Імперський Брат не звинувачуватиме тебе, правда ж, Імперський Брате?

“О боже! Головна героїня світиться? Аллилуйя, чи вона світиться очищуючим і непорочним сяйвом Ґуаньїнь¹, бодхисаттви співчуття та милосердя?!”

¹Ґуаньїнь– персонаж китайської, міфології. Богиня милосердя, що рятує людей від всіляких лих

– Так. Я тебе не звинувачую, – кивнув Сяо Юан.

Не розгніватись було не в дусі імператора, який завжди любив принцесу. Хун Сю все ще тремтіла від страху. – Імперський Брате, я піду приготую для Вас нову порцію, – принцеса Юн Нін з посмішкою підвелась.

Хун Сю схвильовано сказала: – Але, принцесо, ваш одяг…

– Ах,– принцеса Юн Нін оглянула свою сукню, заплямовану супом і сказала: – Не страшно. Я переодягнуся в речі Імперського Брата.

Сказавши це, принцеса Юн Нін почала шукати одяг у покоях молодого імператора, схопила підходяще вбрання і пішла до внутрішньої кімнати переодягнутися.