Глава 13. Ніколи не бачив когось настільки пригніченого та спустошеного.

Сяо Юан поспішив до Ян Хе Ціна та загорнув його в свою накидку: – З тобою все гаразд? Як ти почуваєшся?

Ян Хе Цін востаннє спробував поворухнутися. Він підняв голову та подивився на Сяо Юана затуманеним поглядом. Однак в ту ж секунду, його тіло похитнулось і він упав.

Ілюстрація нашої команди. Ілюстраторка: ttartist

Ілюстрація нашої команди. Ілюстраторка: ttartist

Сяо Юан, який не очікував, що стільки ваги навалиться на нього, майже впав у сніг. Втримавшись на ногах, він обійняв Ян Хе Ціна. Той вже зледенів. – Не відключайся! Брате, прокидайся! Протримайся ще трохи, твій гарем з красунь чекає на тебе! – стурбовано кричав Сяо Юан.

Оскільки він не зміг розбудити Ян Хе Ціна, навіть декілька разів повторивши його ім’я, Сяо Юан занепокоївся. В паніці він зняв свій верхній одяг і огорнув ним Ян Хе Ціна. Після цього він побіг до палацу Таї, несучи Ян Хе Ціна на спині.

Старий імперський лікар чергував у палаці Таї в нічну зміну. Він, той хто за більш ніж 50 років життя не пережив нічого особливого, ледь не помер від страху, побачивши Сяо Юана.

– Ваша Величносте! – прокричав лікар. – Що… Ви… що Ви робите?! "Чому ви самі?! Чому Ви так легко одягнені в таку холодну погоду?! Кого Ви несете на спині?! Як Ви можете нести когось самотужки!?"– подумки питав він.

В імперського лікаря було занадто багато питань, але він навіть не знав з чого почати!

Сяо Юан, навпаки, кричав у душі: “Чому ти вбіса питаєш?! Просто врятуй його!!!”

– Заходьте, швидше заходьте, – імперський лікар був настільки наляканий, що ледве міг говорити.

Сяо Юан поспішно заніс Ян Хе Ціна до внутрішньої кімнати. Потім він зняв з Ян Хе Ціна промоклий від снігу одяг і поклав його на ліжко, вкривши ковдрою. Тоді Сяо Юан почав терти руки Ян Хе Ціна, щоб зігріти їх і переконався, що його грудна клітина вкрита ковдрою.

Імперський лікар поспішив закип'ятити відро води. Як тільки вода набула потрібної температури, він поклав Ян Хе Ціна до ванни. Вони побачили, що дихання й температура юнака почали повертатися до норми. Сяо Юан нарешті міг зітхнути з полегшенням.

“ “

У цей момент імперський лікар стурбовано спитав: –Ваша Величносте, як Ви себе почуваєте?

–Я? Що може бути не так зі мною? – Сяо Юан торкнувся холодного поту, що стікав з його чола й тихо схопив ротом повітря.

– Але, Ваша Величносте, Ваше лице таке червоне й Ви нерівно дихаєте. Не важливо як Ви до цього ставитеся, Ви…

Однак Сяо Юан не зміг почути, що сказав імперський лікар. В очах потемніло – він втратив свідомість.

Коли він прокинувся, то був у імператорських покоях.