Глава 11. Ніколи не бачив аж такого недоумка.
Коли Сяо Юан, захекавшись, прибув до головного залу, старий генерал уже був там. Він був одягнений у заляпані кров’ю обладунки та виглядав, як хтось, хто прийшов сповнений рішучості.
Побачивши Сяо Юана, сивий генерал припідняв накидку й став на одне коліно! Після цього старий генерал скорботно висловив повагу:
– Ваша Величносте!
Сяо Юан, не витримавши такої покори, сам впав на коліна перед генералом:
– Так!!! Генерале, все що Ви скажете – правда! Я Вас вислухаю!
– Ваша Величносте, я ще нічого не сказав… – промовив старий генерал.
– Га? Ще ні? Але Ви так скорботно прокричали слова пошани! Я думав Ваші дорікання позаду й Ви почнете давати мені поради… – Сяо Юан, який все ще стояв на колінах, протягнув руки, аби допомогти генералу підвестись. – Говоріть, говоріть.
Однак старий генерал не підвівся. Навпаки, він вклонився та сказав:
– Ваша Величносте! Ваші дід та батько, минулі імператори, роками боролись за мир на цій землі. Ви повинні вибачитися перед предками!
– Так! Ваша правда! Я молю про їх пробачення! – поспішив поважно відповісти Сяо Юан.
Старий генерал знову вклонився:
– Навіть коли казна ледве наповнюється, Ви проводите щоденні банкети. Ви ніколи не цікавитесь справами двора! Це очевидні ознаки занепаду держави!
– Так! Ви маєте рацію! Генерале, Ви в усьому праві! Я змінюсь! Я все зміню! – Сяо Юан знову висловив пошану.
– …?
“Що сталося? Чому імператор такий слухняний? Чи мій старий мозок підводить мене?"– подумав генерал.
Сяо Юан допоміг збентеженому чоловіку підвестись і зручно всістись.
– Генерале Сун, не стійте на колінах, сядьте тут. Я стану перед вами та вислухаю всі Ваші скарги.
– ???