Глава 10. Не можна бути терплячим.

Сяо Юан навіть не очікував, що настане день, після його перенесення, коли він не буде нудьгувати без телевізора, страждати без інтернету або дратуватися через відсутність кондиціонера.

Однак він переймався тим, що не може заснути!

Він! Не може! Заснути!

Пролежавши в ліжку довгий час, не змикаючи очей, він просто перекотився та виліз діставати Ян Лю Ана, який охороняв залу палацу в нічну зміну.

Імперський тілоохоронець Ян злякався ледь не до смерті, проте він все ще пішов супроводити Сяо Юана й поговорити про життя.

– Якщо море повне води, а в коня чотири ноги, о, небеса, чому ви не дасте мені заснути?

Губи Ян Лю Ана смикались, його думки плутались, але це був його обов’язок, як імперського тілоохоронця. Однак активно слухати бурчання Сяо Юана було для нього занадто.

– До речі, Лю Ане, в тебе є жінка та діти? – трохи подекламувавши нерозбірливі фрази, раптово спитав Сяо Юан.

– Відповідаю Його Величності, ні. Немає.

– Як щодо батьків?

Ян Лю Ан трохи засумнівався, але чесно відповів:

– Покірний слуга народився від служниці, тому я не знаю ким був мій батько. Покірний слуга виріс у палаці та був удостоєний милості покійного імператора. Мені надали посаду імперського тілоохоронця. Зараз покірний слуга служить Вашій Величності. Й так буде допоки я не помру.

Незбагненним чином згадавши той факт, що в книзі тіло Ян Лю Ана проткнули наскрізь, Сяо Юан насупився. Він відчув занепокоєння та змінив тему.

Попереливавши з пустого в прожнє, Сяо Юан згадав, що молодий імператор був обрізаним рукавом. Сяо Юан злякався, що, якщо він продовжить розмовляти з Ян Лю Аном наодинці, його невинна репутація не витримає перед плітками. Врешті, Сяо Юан повернувся до ліжка й просто дивився в темряву, лежачи трупом.

Пролежавши так якийсь час, він побачив, як ворухнулося полум’я свічки ззовні зали палацу.

– Ваша Величносте, Ви спите? –це була Хун Сю.

– Гм? Я не сплю. Що сталось? – поцікавився Сяо Юан.

Хун Сю тримала ліхтар в одній руці й фарфорову тарілку в іншій.