Ілюстраторка: omint
Чжоу Цзишу затримав погляд на тому чорному відбитку долоні, після чого перевернув тіло обличчям донизу та стягнув із нього одяг. На спині чоловіка виднівся точно такий самий слід.
— Його навмисне обпекли з обох боків чи удар пройшов через усе тіло? — запитав Вень Кесін.
— Ніхто б не став витрачати даремно сили, аби два рази отак вдарити. Це сила одного удару прошила й груди, і спину… — з деякою байдужістю відповів Чжоу Цзишу. — За останні 50 років я чув лише про одну людину, яка володіє таким прийомом…
— А, Сунь Дін — привид «радісної скорботи»* та його прийом «Долонь ракшаси*», — продовжив Вень Кесін.
喜丧鬼 xǐ sāng guǐ, 鬼 «дух, привид», 喜丧 «радісні похорони» – цей вислів вживають для опису похоронів, коли людина померла в зрілому віці, прожила довге та насичене життя.
罗刹 luóchà, ракшас, у буддійській міфології це демон, що пожирає людей.
Чжоу Цзишу зиркнув на нього, після чого мовчки опустився на коліна, щоб уважніше оглянути тіло Му Юньґе. Через деякий час йому вдалося знайти паперові гроші й декілька шматочків срібла.
— Посеред ночі крадькома залишив маєток Чжао й прихопив із собою грошенят у дорогу… — промовив Чжоу Цзишу, доторкнувшись до кишені на своїх грудях — власне, він же вчинив так само. — Брате Вень, що я можу сказати напевне, то це те, що він точно не ґвалтівник, адже навіщо йому було б мати при собі так багато грошей.
— Згоден, до того ж, змінний одяг ґвалтівники також із собою не носять, — сказав Вень Кесін, тицьнувши ногою по чорному тканинному мішечку, що був покинутий серед кущів поблизу.
Усередині лежали чисті речі, які зазвичай беруть із собою в далеку дорогу.
Лісовий ґрунт був вологим і м’яким, що давало можливість чітко розгледіти відбитки ніг, залишені на ньому. Проте, аналізуючи розташування цих слідів, можна було стверджувати, що ніякої бійки на цьому місці не було. До того ж, на тілі Му Юньґе окрім чорного відбитку долоні на грудях і спині не було ніяких інших пошкоджень, а його славнозвісний меч так і залишився захованим та недоторканим.
Ґунфу Му Юньґе можна було назвати вищим за середнє, а тому його було нелегко здолати в бою. Чжоу Цзишу замовк у роздумах:
«Можливо, у нашого праведного* господаря маєтку Дуаньцзянь та привида «радісної скорботи» було побачення?»
道貌岸然 dàomào’ànrán, дослівний переклад ідіоми: «праведний, вчений, урочистий вигляд», але тут вислів використовують у саркастичному контексті.
Побачення, сповнене кохання та почуттів, яке в одну мить перетворилось на криваву історію, коли романтична сором’язливість несподівано змінилась гнівним поривом.*
恼羞成怒 nǎoxiū chéngnù, дослівний переклад ідіоми: «розгніватись від засоромлення».
Здавалося, до них у лісі побувало ще три людини. І якщо сліди ніг Му Юньґе закінчувалися тут, то інші два ряди відбитків розійшлися в різні напрямки. Третій ряд слідів вказував на те, що людина йшла слідом за Му Юньґе, після чого, так само як і Цзишу, присіла з метою оглянути тіло.
Навпочіпки, нависаючи над тілом, Чжоу Цзишу відчув, як від давньої звички відшуковувати кожну зачіпку та деталь аж засвербіли руки. Йому хотілося, як котик, тихенько прокрастись цими заплутаними слідами й вивідати ще якусь крихту інформації. Та розумом Цзишу усвідомлював, що це лиш додасть йому клопоту й проблем. Оскільки він уже не був усезнаючим та всемогутнім лідером Тянь Чуана, то не було сенсу обтяжувати себе такими завданнями.