Глава 75. Шкода кісток, що лежать на березі річки Удін.

❗️Попередження❗️якщо для вас є чутливими теми суїциду, радимо утриматись від прочитання розділу. З турботою, команда Лиходія.

Небо було сіре і все навкруги було поховане під товстим шаром снігу. Три тисячі елітних солдат, на чолі з Лі Удіном, повзком наближалися до амбару Південного Королівства Ян. Вони просувались повільно. Їхні руки заніміли від холоду неприкриті частини тіл жахливо свербіли і боліли щоразу, коли вони робили навіть найменший рух.

Раптом у бараках Південного королівства Ян почалась метушня. Їхні солдати похапали факели і побігли на захід. Лі Удін використав цю можливість і швидко закрався до сховища; солдати послідували за ним.

Проникнення пройшло вдало і швидко. Але, саме тому, що все пройшло надто гладко, у серці Лі Удіна ставало все менш і менш спокійно. Він побачив, що до амбару рукою подати і навколо панувала незвична тиша.

– Генерале? – солдати чекали подальших наказів.

Дихання Лі Удіна ставало все важчим. Він оглянувся: навколо було так темно, що нічого окрім суцільної темряви неможливо було й розгледіти. Разом з тим було так тихо, що можна було почути як падає голка. Раптом вдалині спалахнуло світло. Лі Удін прижмурився і він хрипло закричав:

– Відступаємо!!!

Та було надто пізно. Війська, що їх вів Лі Удін вмить були оточені солдатами Південного Королівства Ян, які чекали на них у засідці!

Мить – і бойовий клич покотився навкруги. Звук був такий, ніби він намагався розколоти темну небесну твердінь.

Лі Удін не піддався паніці. Навпаки, він підняв свій меч і пішов на ворога. Він так сильно стиснув зуби, що ледь не зламав їх. Заражені його запальним бойовим духом, до цього зневірені солдати Північного Королівства почали акумулювати сили задля прориву крізь облогу!

Та все ж, вони були у бараках Піденного Королівства Ян. Врешті, сили виявились нерівними: змахнувши мечем кілька разів, солдати Північного Королівства падали один за другим.

Сюе Ян закричав, його голос був низьким:

– Генерале Лі, Вам немає потреби страждати. Якщо Ви здастесь, я збережу Вам життя.

Почувши ці слова, генерал Лі раптом наказав війську припинити прорив і відступити до амбару. В живих залишалось не більше 100 солдат Північного Королівства. З огляду на цю скрутну ситуацію, Лі Удін і ті хто вижив сховались у амбарі, з усіх сил заблокувавши двері! Проте ззовні їх оточили десятки тисяч військових Південного Королівства Ян.

– Генерале Сюе, залишки армії Північного Королівства втекли до амбару. Нам швидко прориватись щоб вони не встигли його спалити? – заступник підійшов до Сюе Яна з доповіддю.

Сюе Ян помотав головою:

– В цьому немає потреби. Вони вже як черепаха в банці¹. Якщо вони вирішать підпалити амбар, хіба вони не згорять заживо разом з ним?