Ілюстраторка: omint
Оскільки Чжоу Цзишу доторкнувся до однієї з акупунктурних точок, Чжан Ченлін поринув у сон. Цзишу бентежило, що той не зможе впоратися зі своїм важким моральним станом, тому зробив це, аби його заспокоїти. Однак, дотик не ніс у собі майже ніякої сили — Чжан Ченлін прокинувся незадовго після прибуття дивака Вень Кесіна.
Він розплющив очі, затуманено вдивляючись у стелю покинутого храму так, неначе душа вже покинула його тіло. Ще до вчорашнього дня Чжан Ченлін був розбещеним та всіма коханим молодим паном сім’ї Чжан. Коли вчитель сварився на його дурну голову та впертий характер, безперестану нарікаючи хлопця нікчемою*, а наставник із бойових мистецтв глибоко розчаровувався в його здібностях та силі, вважаючи, що навряд він зможе чогось досягнути*, Чжан Ченлін усе одно був напрочуд щасливим.
粪土之墙不可杇 fèntǔ zhī qiáng bùkě wū, дослівний переклад «до стіни, зліпленої із бруду, ніяка штукатурка не пристане», вислів уживають аби дорікнути людині щодо її нікчемності та відсутності здібностей і талантів.
烂泥扶不上墙 lànní fúbushàng qiáng, дослівний переклад «із бруду не зліпиш стіни», вислів уживають на позначення відсутності будь-якого потенціалу та безпорадності перед майбутнім.
Його одягали й годували, служниці слідували за ним усюди, куди б Ченлін не йшов, та навіть під час навчання його супроводжували красиві дівчата*, хоч і навчався він абияк. Люди улещували його цілими днями, й хоча Чжан Ченлін знав собі справжню ціну, але ніяк не міг відмовитися від цього окриленого відчуття насолоди.
Таке привілейоване життя тривало чотирнадцять років.
红袖添香 hóngxiù tiānxiāng, дослівно ідіома перекладається як «червоні рукави, налиті пахощами», так у давнину називали красивих дівчат, завданням яких було супроводжувати багатих паничів під час навчання.
А за одну ніч Чжан Ченлін утратив усе. Його дім було зруйновано, батьків, разом із усіма родичами та друзями — убито, а звичний устрій життя пішов шкереберть. Йому було страшно, і він не знав, що ж робити далі.
Чжоу Цзишу хоч і був майстром потеревенити, однак мистецтво втішання інших усе ж давалося йому важко. Тому той лише мовчки сів біля Чжан Ченліна, на обличчі якого застиг пустий вираз. Сльози рясно покотилися щоками.
.png)
Ілюстрація від нашої команди. Ілюстраторка: omint
Він почув, як Вень Кесін спитав у Ґу Сян:
— Чий це малий?
— Він представляється сином Чжан Юйсена.
Вень Кесін байдуже кивнув, неначе ім’я Чжан Юйсена значило для нього рівно стільки ж, скільки й ім’я будь-якого пересічного.
— Кажуть, сім’я Чжан володіє величезними статками, то яким же чином син Чжан Юйсена міг опинитися в такому становищі? Не взяв із собою достатньо срібла, коли йшов з дому, чи загубився? — Трохи пізніше промовив він.
Ґу Сян тихо сказала:
— На сім’ю Чжан підло зробили заколот і вчора ввечері усіх повбивали. Чутки вже облетіли все місто, але ж ви, звичайно, нічого не чули, поки ошивалися хтозна-де.
Вень Кесін задумався на секунду й кивнув: