Тільки полум'я свічок блимало в темній похмурій кімнаті, створюючи дивний ефект, що міг втопити серця людей в паніці.
Посеред темної кімнати Ян Хе Цін був високо підвішений за руки на ланцюги. Його волосся було розтріпане, торс оголений, а шкіра вкрита жахливо кривавими і глибокими ранами від батога. Завідуючий персоналом Фен грав з залізним батогом, дивлячись на Ян Хе Ціна. Батіг був колючим і міг пошматувати шкіру одним ударом.
– Боляче? – завідуючий персоналом Фен засміявся і натиснув рукою на рану Ян Хе Ціна, жорстоко розриваючи її.
– Ммх… – тіло Ян Хе Ціна некотрольовано затремтіло, а в горлі застряг рев болю.
– Скажи, коли Унін ван’є почав планувати заколот? Де докази? О, раджу дослухатись і швиденько сказати правду. Якщо заговориш зараз, не доведеться більше терпіти цей біль. Покінчити з усім швидко краще, ніж довго страждати, – завідуючий персоналом Фен говорив з особливою ласкавістю в голосі. Він вмів переконувати людей.
Однак Ян Хе Цін не оцінив пропозицію і тільки всміхнувся з тоном, повним сарказму.
Завідуючий персоналом Фен безпорадно захитав головою і знову накинувся на тіло Ян Хе Ціна. Шип зарився в м’ясо, залишаючи по собі неймовірно глибоку і криваву рану. Ян Хе Цін проковтнув крики і схлипнув так сильно, що ледь не задихнувся від болю.
– В даній ситуації тобі буде складно вийти живим. Чому б тобі просто не зізнатись і не пропустити тортури? Можливо, ти все ще сподіваєшся, що Його Величність тебе врятує? – завідуючий персоналом Фен струсив брудну кров з залізного батога:
– Прокинься. Ти змовився з ворогом і ледь не вбив Його Величність.
Дихання Ян Хе Ціна затрималось, потім він вскрикнув від болю.
– Якщо ти вже не витримуєш, можеш просто розповісти про змову з Уніном ван’є. Ти в будь-якому разі помреш. Краще швидше, ніж в муках, тому поквапся! – завідуючий персоналом Фен думав, що Ян Хе Цін нарешті виснажився, тому знову спробував переконати його логічними доводами. Проте Ян Хе Цін все ще відмовлявся відкривати рот.
Завідуючий персоналом Фен вдруге повторив свою промову. Тоді він відкинув залізний батіг, зняв зі стіни, на якій висіли знаряддя для тортур, лопату і засунув її в червоне вугільне багаття, що знаходилось посеред темної кімнати.
Ян Хе Цін дихав дуже тяжко і повільно через жахливий біль. Хрип змішався з шипінням гарячої лопати, створюючи жахливий звук.
– З власної доброї волі, я дав тобі шанс. – Фен перевернув лопату у вугіллі і безтурботно сказав:
– Ні одна з моїх тактик не дотягує до тактик євнуха Чжао. Ти чув, в нього є такий рідкісний порошок? Якщо посипати ним рану, жертва відчуватиме такі зудіння і біль, ніби тисячі мурах розгризають її. О, одного разу я бачив його в дії. Смерть того чоловіка була жахливою і жалюгідною, він до смерті роздряпав усе своє тіло, щоб відчути полегшення. Тому пропоную тобі ще раз: краще скоріше почати говорити, ніж потім жаліти про це!
Зрозумівши, що Ян Хе Цін все ще відмовлявся сказати хоч слово, завідуючий персоналом Фен підняв червону від жару лопату, підійшов до Ян Хе Ціна і замахнувся лопатою на його обличчя, заледве не торкаючись шкіри. Від лопати хлинула хвиля жару.
– Може поясниш? Ох, поясни, чому ти настільки вперто тупий?
– Добре. Я достатньо намагався тебе переконати. Оскільки ти до смерті впертий, мене не звинувачуй. – Фен похитав головою і направив лопату на груди Ян Хе Ціна.