Глава 64. Захистити життя ціною іншого життя.

Заколот, який влаштував Унін ван’є, шокував усіх цивільних і воєнних чиновників при дворі. Хоча Лі Удін вже віддавна чув чутки про переворот і постійно пильнував, він все ще надто пізно прийшов на допомогу. На щастя, імператор його не звинувачував.

Як тільки це сталось, ситуація різко змінилася. Колишніх послідовників політичної партії Уніна ван’є і навіть його близьких та друзів кинули за ґрати, поки йтиме розслідування.

Тієї ночі Ян Хе Цін відчинив двері до імператорської спальні Сяо Юана і побачив, що той стояв біля вікна. В руці він тримав шпильку з червоною квіткою і дивився на квітучу грушу в кутку двору.

Шпилька з червоною квіткою все ще була заплямована кров’ю, що вже майже почорніла.

Сяо Юан обернувся і, побачивши, що перед ним стоїть Ян Хе Цін, запитав:

– Чому ти тут? Як твоя рана, вже краще?

Ян Хе Цін поглянув на нього і легким голосом відповів:

– Я знаю, що ти не можеш спати сам. Я прийшов скласти тобі компанію.

Сяо Юан раптом усвідомив, що він і справді колись сказав Ян Хе Ціну, що якщо Хун Сю не було біля його ліжка, він не міг заснути.

– З тобою… все гаразд? – обережно спитав Ян Хе Цін.

Сяо Юан опустив погляд на заколку в руці та прошепотів:

– Скажи, якби вона знала, що я не імператор Північного Королівства, чи вона б все ще померла за мене? Вона… в потойбіччі, вона пошкодує про це? І я, чому я допустив, що вона померла за мене, чому я?..

Ян Хе Цін зробив крок вперед, накрив руку Сяо Юана, в якій той тримав шпильку своєю:

– Ти не винен в тому, що сталося.

Сяо Юан підняв голову і подивився на Ян Хе Ціна. Його погляд був втомлений і розбитий. Його чисті і скорботні сльози встромлялися в серце Ян Хе Ціна:

– Хе Ціне, я вбив її.

Ян Хе Цін з жалем простягнув руки до Сяо Юана і обійняв його, ніжно погладивши його по спині, намагаючись втішити його:

– Це не ти, ти ні в чому не винен.

Сяо Юан схилив голову, ховаючи свій вираз обличчя. Він вчепився в одяг Ян Хе Ціна, поки його пальці не побілішали: