Глава 48: Небезпечне місце

Ілюстраторка: nekromi

Ілюстраторка: nekromi

За обличчям чоловікові можна було дати лише тридцять, чого не скажеш про тіло: через паралізованість він мав недорозвинені кінцівки, що за розміром радше нагадували дитячі. Неприкриті руки наче засохли й зморщились, а велика голова обтяжувала шию, та наче хилилась на бік, ніби власник не міг її випрямити. Чоловік, який повільно виїхав із проходу на дерев’яному інвалідному візку, зовсім не нагадував людину й надзвичайно лякав.

Є Байї витріщився й поволі насупив брови. Він раптово помітив:

— Ти не Лун Цюе.

По цзянху десятиліттями ходили легенди про Лун Цюе і його Маєток маріонеток, звичайно ж,  ній Лун Цюе просто не міг бути таким молодим.

— Звісно, що ні, — підтвердивши здогадку, чоловік у візку різко розсміявся.

Очі у нього були широченні. Вень Кесін непомітно прихилився до Чжоу Цзишу, щоб прошепотіти на вухо:

— Як гадаєш, його баньки колись випадуть?

Вважаючи, що Вень Кесін просто знудився (наче щоразу шукав привід своєю балаканиною окупити витрачені на дорогу кошти), Чжоу Цзишу вирішив його проігнорувати.

— І хто ж насмілився увійти до Маєтку маріонеток без дозволу? — продовжував тим часом незнайомець високим голосом.

Чим довше Є Байї за ним спостерігав, тим більше усвідомлював, що було в чоловікові щось дивне і недобре, тож він неохоче втримався від злісних слів.

— Мені треба побачити Лун Цюе, — спокійним тоном промовив він.

Звісно, спокійними ці слова здавалися лише Є Байї: для оточення вони все одно звучали зарозуміло й грубо. Тому чоловік у візку повернув голову, витріщаючись на Є Байї своїми велетенськими очиськами протягом довгого часу, і холодно фиркнув:

— Кістки Лун Цюе, цього старого виродка, вже давно перетворилися на попіл. Навіщо ж він тобі?

Брови Є Байї все дужче й дужче сходилися на переніссі.

— Лун Цюе помер? — він кинув погляд на чоловіка. — Як?

На що йому з гордістю відповіли:

— Ясно ж, що я його вбив.

У це неможливо було повірити. Трійка надзвичайно сильних майстрів ґунфу, проникнувши у маєток, вскочили у таку халепу, що ледь не зосталися тут назавжди. А цей чоловік, який навіть ходити не міг, не тільки залишився неушкодженим, а ще й вбив Лун Цюе?