Глава 41. Необхідні вміння всевладного президента.
Вислухавши план Сяо Юана, Ян Хе Цін непевно запитав: – Але хіба такий грандіозний крок невідворотно не призведе до конфлікту? – Так, неодмінно, – голос Сяо Юана був спокійний, він щасливо усміхався. Чоловік припинив грати зі снігом, який накопичився на перилах коридору й сказав: – З давніх-давен не кровні, а родичі зі сторони імператорських дружини або чоловіка, впливали на політику. І, оскільки в мене зовсім немає наложниць, впливові люди можуть розраховувати лише на наложників. Скільки ж синів з сімей високопосадовців зараз у моєму гаремі? Тому, якщо я розпущу увесь гарем, деякі точно впадуть у паніку. – То ти хочеш централізувати владу? Придушити їх? – Ян Хе Цін поглянув на Сяо Юана, який зліпив сніг у дві великі кулі й завзято клав одну на іншу. – Це не рахується. Врешті, вони все одно не можуть народити спадкоємця. В них немає офіційних чинів, ці люди скоріше існують, аби задовольняти імператора. Насправді, я більше хвилююся через тебе. – Через мене? – Так, – Сяо Юан озирнувся навкруги. Він знайшов дві тонкі гілки і встромив їх у нижню снігову кулю, утворивши сніговика. Тоді, він підняв погляд на Ян Хе Ціна й усміхнувся, – Зараз ти частина гарему з трьох тисяч красенів. І в цих трьох тисяч красенів, з тобою узятим, один коханець на всіх, – сказав Сяо Юан і додав: – Вже не кажучи про те, що хтось у палаці Дзін Ян ревнує тебе і хоче твоєї смерті. Ти – принц Південного Королівства Ян, а я – імператор Північного Королівства. Знаєш як називатиметься ситуація, якщо чутки про те, що я тебе кохаю і проводжу ночі лише з тобою, вийдуть за межі палацу? Це називатиметься концентрований хаос. Такі речі дуже неприємно чути і я не хочу, аби ти таке терпів. Тому, я просто розпущу гарем і дам світові знати, що мені більше не подобаються чоловіки, – Сяо Юан пальцями намалював на маленькому сніговику очі та рот і поплескав, аби струсити сніг з рук. Ян Хе Цін довго мовчав. Його унікальні риси обличчя огортало місячне сяйво і його вираз не можна було чітко роздивитися. – Ходімо. На вулиці надто холодно, – Сяо Юан, який тільки-но награвся зі снігом, мав розуміти наскільки холодно було на вулиці. Він щільно запахнув свою накидку й жартома штовхнув Ян Хе Ціна в плече. Ян Хе Цін повернувся в реальність і легенько кивнув. Наступного дня, в палаці Дзін Ян настав хаос. Все тому, що до цього, під час ранкового засідання суду, імператор сказав усім цивільним і воєнним міністрам, що буде дотримуватися синівського послуху¹ і практикуватиме утримання три роки після смерті минулого імператора, на знак скорботи.
¹Синівський послух, або чеснота Сяо (孝) – одна з чеснот в конфуціанстві, ідея якої засновується на принципі шанування батьків і предків, послуху старшим.
Всі просто очманіли. Пройшов вже майже рік зі смерті імператора. Який ще, в біса, “синівський послух”? Коли імператор помер, чи знаєш ти скільки людей радило тобі дотриматись синівського послуху і не викликати до себе коханців? Чого це ти раптом вирішив від них віддалитися, шляк би те трафив?! Якийсь час, будівлю імперського суду заполонили люди, що всюди бігали і метушилися. Вони обговорювали все і вся. Сяо Юана не хвилювали ці речі, тому він попросив Хун Сю зібрати всіх наложників на головному подвір’ї палацу Дзін Ян. Як президент компанії, Сяо Юан знав як прощатися зі звільненими працівниками на гарній ноті. Компенсація. Щасливе розв’язання для мене і для тебе. Іншими словами, компенсація мусить бути достатньо високою, щоб вони знайшли кращий шлях в житті. Тоді все буде добре. Стоячи перед групою наложників, що стояли на колінах, Хун Сю повільно пояснила підготовку Сяо Юана до синівського послуху: – Його Величність пам’ятає почуття, які ділив з вами у ліжку, тому він винагородить вас всіх сотнею лян² золота. Отримавши винагороду, вам всім слід повернутися, спакувати речі та покинути Імператорське Місто.
²Лян (两) – міра ваги, що варіювалась в різні епохи, але найчастіше визначається як 37.3 г. Тобто, кожному наложнику пропонувалося 3.73 кг. золота.
Сотня лян золота! Це було немало. Якщо тільки ти не жив у домі високого чиновника чи торговця, таких грошей і за все життя було не побачити. Але ніхто не смів навіть поворухнутися, боячись, що це якийсь спосіб імператора перевірити їхні серця і вірність. Вони всі боялись підвестись і ще сильніше притиснулись чолами до землі. Сяо Юан безпорадно посміхнувся й не міг не думати: “Непристойне враження, яке залишив по собі молодий імператор, дуже глибоко засіло в цих людях.” – Додай ще винагороду. Якщо хтось був чиновником, він може повернути свій пост, – попросив він Хун Сю. На головному подвір’ї палацу Дзін Ян настала мертва тиша. Один з чоловіків схилив голову і стиснув кулаки. Галька на землі змусила його нігті посиніти, і проткнула кінчики його пальців до крові. Тоді він підвівся. Сяо Юан подивився на Цін Ю. Він все ще був одягнений в червоне вбрання і його зовнішність, як завжди, була чаруючою, але вираз обличчя відрізнявся від того, який був під час їх першої зустрічі. Цін Ю схилив голову і, крок за кроком, він покинув подвір’я тяжкою і повільною ходою. Він ні разу не поглянув на Сяо Юана за весь цей час. Сяо Юан завжди відчував, що має щось сказати Цін Ю, але не знав що саме. Прямо як у книзі. Коли молодий імператор вперше побачив Цін Ю, його щелепа відвисла, він був ніби незрілий хлопчисько. Його щоки надовго залились рум’янцем, і, врешті, він не зміг вимовити ні слова. І знову ж, як в книзі. Коли Північне Королівство було зруйноване, молодий імператор отруїв усіх наложників. Але коли настав час Цін Ю випити отруйне вино, він вибив фарфорову чашку з рук наложника. Тоді він відкрив рота, ніби намагаючись щось сказати, але, натомість, мовчки заплакав. Все ще, як в книзі. Коли молодий імператор вже зібрався тікати на північ, багато хто попереджав, що Цін Ю його зрадить. У відповідь він лише холодно пирхнув. До того ж, як в книзі. Вже коли Цін Ю зрадив імператора, коли його спіймав біля головних воріт Імператорського Міста Ян Хе Цін, він все ще виривався і кричав: – Скажіть Цін Ю, що я… я… Що він хотів сказати цими словами – невідомо. Імператор помер, перш ніж закінчити речення. Після того, як Цін Ю пішов без перешкод, багато хто почав підводитись і швидко покидати двір. В кінці, всього п’ять людей залишилось стояти навколішки. Чотири з них тремтіли від страху. Але був й особливий чоловік, що сидів, випрямивши спину, його очі дивились вниз, а руки були стиснуті в кулаки. Його постава була настільки особлива, що Сяо Юан не міг не придивитися до нього. – Вас сюди прислав Унін ван’є? – спитав Сяо Юан чотирьох нажаханих чоловіків. Вони переглянулись та закивали. – Можете повертатись. Унін ван’є вам нічого не зробить, – м’яко запевнив їх Сяо Юан. Чоловіки все ще вагалися, але Хун Сю урвався терпець, вона злісно промовила: – Чого ви чекаєте? Забирайтесь! Чи вам набридли голови на плечах? Тільки тоді чоловіки швиденько попідскакували і в паніці покинули подвір’я. Єдиний, хто залишився – молодий парубок, що спокійно стояв на колінах, не вимовляючи ні слова. Хун Сю вже зібралась жорстоко погрожувати йому, але Сяо Юан її зупинив. – Ваша Величносте, – повільно промовив чоловік, – мені не потрібні сто лян золота. – Тоді чого ти хочеш? – Сяо Юан ще більше ним зацікавився. Молодий парубок підняв голову, його очі горіли, ніби факели: – Я хочу бути солдатом. Стати солдатом? Він добре розчув?! Дорогенький, ти більше не чистий струмок, тепер ти – гірський водоспад. Сяо Юан запитав: – Як тебе звати? Чоловік відповів: – Сє Чуньґуй. Сє? Чуньґуй?! Чому такий сильний, палкий чоловік був обраний бути м’яким і милим хлопчиком, що зігріває ліжко імператора? Сє Чуньґуй з книги був легендою. В книзі, після того, як генерал Сун образився на імператора і повернувся додому, в Північному Королівстві залишилось два генерала. Однак, коли ворог почав наступ, з двох генералів, один програв Ян Хе Ціну, зрадив імператора і став на бік переможця. Другий – зібрав речі й звалив, коли ворог підійшов до його позицій. В такій ситуації інь ян, відповідальність вести за собою армію впала на плечі Сє Чуньґуя. На жаль, Сє Чуньґуй був надто молодим, аби завоювати довіру солдат. Врешті, армія півночі майже вся збунтувала й втекла. В результаті, Сє Чуньґуй поклався на власні сили і повів скалічених і поранених солдат на зустріч ворогу. Вони затримали Ян Хе Ціна на кордоні Північного Королівства десь на пів місяця. Можна сказати, що в кар’єрі Ян Хе Ціна, як головного героя, він був сильним опонентом. Для Північного Королівства, Сє Чуньґуй був ніби електричний струм! Ніби світло! Він був легендарним мітом у війську сліпих і неотесаних лиходіїв!
Ілюстрація нашої команди. Ілюстраторка: Тартар
Зараз, Сяо Юан не міг не кричати в душі: “Чому ти в палаці Дзін Ян?!! Чому не у військовому таборі?! Ти не можеш померти, як у минулому житті!!! Але чи зможеш ти битись за Північне Королівство, коли настане час?! Та Ян Хе Цін тебе на обидві лопатки покладе!”