Ілюстраторка: nekromi
Вень Кесін спрямував на Ґу Сян холодний погляд і злісно виплюнув:
— Відколи тобі дозволено втручатись у мої особисті справи?
Незвично озлоблений тон Кесіна змусив її на секунду розгубитися. Ґу Сян широко розплющила очі й вмить зіскочила з балки. Вона була знайома з Кесіном із самого дитинства й за весь цей час помітила, що він хоч і ревно обдумував кожнісіньке своє слово, проте водночас спокійно ставився до жартів. Через це Ґу Сян часто дражнилася з ним, і це ніколи не призводило до конфліктів та непорозумінь. То що ж трапилося сьогодні?
— Господарю, — вона з обережністю подивилася на Вень Кесіна й тихим тоном продовжила: — Я…
Кесін зімкнув губи й через деякий час глибоко видихнув. Досі почуваючись виснаженим, він трохи нахилився до вікна, аби краще відчути на собі легкі дотики прохолодного вітру. Звівши погляд у протилежному напрямку від Ґу Сян, Вень Кесін спокійним тоном промовив:
— Тобто ти думаєш, що мене абсолютно не цікавлять жінки, а лише чоловіки, правильно? До того ж, чоловіки в моїх очах поділяються на красивих, з якими можна переспати, і некрасивих, яких можна вбити, так? Але невже я не можу мати друзів, з якими просто люблю потеревенити?
У його словах не було наміру залякати Ґу Сян, але вона, не усвідомивши справжніх думок свого пана, переполохалась ще дужче й тихо промовила:
— Вибачте господарю, я помилилася.
Вень Кесін хотів був продовжити, проте поглянув на дурнуватий вираз обличчя Ґу Сян і мимовільно проковтнув несказані слова назад. Ця розмова не мала сенсу, бо велася вона різними мовами*. У той момент у Кесіна з’явилося запізніле почуття образи. Протягом багатьох років люди або жахалися його, або вважали навіженим та імпульсивним. Чи був у нього хоча б один друг, який міг сидіти поруч з ним біля вогнища та слухати його фальшивий наспів незрозумілих пісень? Чи був у нього хоча б один друг, який бажав вислухувати його дивні історії?
鸡同鸭讲 jītóng yājiǎng, «розмова між куркою і качкою», значення: говорити різними мовами, не розуміти один одного.
— А-Сян, по-твоєму, я божевільний? — несподівано запитав Вень Кесін.
Спантеличена Ґу Сян спершу із сумнівом зиркнула на нього краєм ока. Не помітивши на блідому обличчі слідів злості, вона все ж несміливо кивнула головою. Вень Кесін відвернувся з глумливою посмішкою.
Через деякий час Ґу Сян розірвала тишу:
— Попри це, я все одно прямуватиму за вами.
— Нащо ж тобі водитися з божевільним?
Ґу Сян поринула в роздуми. Ще змалечку вона не мала бажання навчатися, та й ніхто не примушував її цього робити, дозволяючи насолоджуватись безмежною свободою та щастям. Однак тепер Ґу Сян, доклавши чималих зусиль, вивчила написання деяких слів. Так до неї раптом дійшло усвідомлення того, що освіченість дуже важлива частина життя кожної людини. Наприклад, зараз вона хотіла б висловитися тисячами слів, але не знала з чого почати.
Нарешті десь у закутках своєї свідомості їй вдалося віднайти декілька речень:
— Ну то й що, що ви божевільний? Мені просто здається, що бути поряд із вами набагато краще, ніж бути з кимось іншим.